З циклу "Кілька днів із Ду Фу"
11.
у нього було лише кілька серпневих днів:
нерозуміння селян – імператорський гнів
та якась самотність смерті зрідні
тобто вірші писались і кури неслись
але час поділився на тепер і колись
а місяць на криничному дні
зеленавим лимоном плескався як качки
стугоніло відро дерев’яне яким
набирають воду – тягнулося літо
час в якому зійшлися всі війни і страх
ріст бамбука – дрижання комах
і борги у найближчих сусідів
адже час пропливає вздовж наших рук
пожовтіє у серпні зелений бамбук
вздовж очей і вздовж губ час зависне
стане тілом гірчичним – питанням: поруч?
стрімголов комети в серпневу пору
золотими хвостами у небі зблиснуть
і наповняться ріки з підземних криниць
і напишуться вірші для губ і зіниць
все відбудеться вчасно – все стане словом
«звідки час випливає?» – він каже: «з-за гір»
«це отой невеликий солдатський загін?
чи криничне відро що б’є на сполох?
може гуси яким час збиратися в зграї?
може яструб що жертву свою визирає?
може скалка під нігтем – може у серці?
чи залишений дім – чи прогнилі пороги?
чи болото в’язке гірської дороги?» –
все спресовано в серпні
він прожив стільки часу і стільки літ
і ловив слова закинувши сіть
і любив жінок – їхній цвіт і запах
але час розчинявся – згрібав свої дні:
білий метелик на сонці вогнів
білий ліхтарик рікою плавав
як же дізнатись який же твій час? –
порохняве світло торкнеться її плеча
і позначить у серпні гострий лікоть
трава вигорає – птахи летять:
колихаються чашечки білих латать
і минає життя – як достигле літо
невдовзі осінь прийде із-за гір
вона ще ховається наче дикий звір
але Ду Фу відчуває: вона вже близько
час – це мінливість каміння в ріці
пучка світла на сливі – листі – руці
яка відсуває порожню миску
Фото: Володимира Давиденка.
29.10.2022