Самогубство «Північного потоку»

На газогонах «Північного потоку» виявлено вже чотири проломини. Ні в кого не виникає сумнівів, що це диверсія. Хто ж її вчинив?

 

 

Про четвертий пролом у газогонах повідомила напередодні шведська преса. Відтак ми маємо два пошкодження труби в данській ексклюзивній економічній зоні та ще два у шведській акваторії неподалік від портового містечка Сімрісгамн.

 

Масштабні руйнування на газогонах «Північний потік-1» та «Північний потік-2» ось уже кілька днів перебувають у центрі світової уваги, конкуруючи з новинами про російсько-українську війну. Вже виявлено чотири проломи, але досі залишається невідомим, хто відповідальний за виведення газогону з ладу, хто наважився замахнутися на цей мегапроєкт «Газпрому» й особисто російського лідера Владіміра Путіна.  

 

Єдине, що вже практично не викликає сумнівів – газогони виведено з ладу внаслідок диверсії. «Ми отримали кілька тривожних повідомлень про витікання газу з газогонів у Балтійському морі. І коли ми почали розбиратися, то з аналізу отриманих даних з’ясували, що ці витоки були спричинені вибухами. Ці газогони були підірвані – й усі дані, які ми маємо, свідчать про це», – заявив міністр закордонних справ Данії Єппе Кофорд (Jeppe Kofod).

 

Єппе Кофорд

 

Поки що ми можемо лише спекулювати на тему, хто ж підірвав «Північний потік». У журналістських публікаціях наразі говориться про три найімовірніші країни-підозрювані: Сполучені Штати, Росія й Україна.

 

США у коло підозрюваних потрапили через гучну заяву американського президента Джо Байдена, зроблену ще напередодні російського вторгнення, про те, що він зуміє зупинити «Північний потік-2», якщо лише Росія зважиться напасти на Україну. І от уже російські офіційні особи закидають главі Білого дому, що той очевидно реалізував свою погрозу.

 

Україна потрапила під підозру за принципом cui prodest – кому вигідно. Україна дійсно є найбільшим вигодонабувачем від аварії на «Північних потоках».

 

І нарешті – Росія. З одного боку видається абсурдним, що Кремль знищує своє улюблене дітище. З іншого – від Путіна тепер можна очікувати всього. Та досить поважні резони зупинити газопостачання Європи в нього були. Але про них – згодом.

 

Чому Україну можна зразу ж виключити з числа підозрюваних? Із двох поважних причин. Перша: нашій державі нині аж ніяк не до того, щоб під час повномасштабної війни відволікати сили й засоби враження на якісь нехай і ворожі, але далекі від нас газогони.  Друга: Україна просто не диспонує засобами, необхідними для реалізації такої складної операції. Адже за попередніми аналізами експертів, до газогону, який проходить дном Балтійського моря, мала підплисти субмарина, з якої мали б виплисти водолази чи спеціяльні підводні дрони, щоб підкласти вибуховий пристрій. В України свого часу був власний дизельно-електричний підводний човен «Запоріжжя». Його довго ремонтували, шукали для нього акумулятори. А коли нарешті вдалося довести нашу субмарину до пуття, то її разом з Кримом захопили російські окупаційні війська. До нової субмарини ми поки що не дожили.

 

 

Тепер щодо США. Звісно, в американців є достатньо сил і засобів, аби провернути таку операцію. Але сенс? Газогони й так не помпували газ до Європи, то навіщо було їх узагалі чіпати. Та ще й у такий спосіб наражати на небезпеку добрі стосунки з Європейською Унією, які Байден тільки-тільки зумів відновити після антиєвропейських демаршів свого попередника Дональда Трампа.

 

Тепер щодо Росії та її резонів вивести газогони з ладу. Пригадаймо постійні погрози російського керівництва заморозити Європу, залишивши її без газу взимку. Якби росіяни просто так заблокували газогін, то наразилися б на багатомільярдні штрафи за невиконання угод з експорту газу.  А аварія – це ж форс-мажор, тому і штрафів можна уникнути, й газ не давати.

 

Ще один резон для росіян полягає у можливості отримати страхову виплату. Адже вже стало зрозумілим, що «Північний потік-2» ніколи не запрацює, а «Північний потік-1», найімовірніше, незабаром перетвориться на непотріб, оскільки країни – члени ЄУ вирішили остаточно відмовитися від російського газу. Тобто весь багатомільярдний проєкт вилітав у трубу. А так є шанс отримати хоч якусь компенсацію.   

 

Йоганнес Петерс

 

Йоганнес Петерс (Johannes Peters), керівник відділу Центру морської стратегії та безпеки Кільського університету, вважає найімовірнішою причетність до диверсій Росії. «На перший погляд, руйнація власних газогонів видається трохи абсурдною. Однак у Росії на це є важливі причини. Одна з них, безумовно, полягає в тому, щоб послати сильний сигнал Європі, особливо Німеччині та Польщі, що те саме можна зробити з трубопроводами, які значно важливіші для безпеки наших поставок газу, – наприклад, з трубопроводами з Норвегії. Мовляв, не будьте такі впевнені, що ви добре підготувалися до зими і що ви можете компенсувати наші поставки газу. Інша причина можливого російського акта саботажу полягає в тому, що взимку все ще не пошкоджена нитка газогону "Північний потік–2" може бути використана для посилення тиску на Німеччину, якщо, наприклад, внутрішньополітичний тиск на уряд посилиться через високі ціни на газ та побоювання, що в нас може не вистачити газу на зиму. Тоді Росія могла б запропонувати постачати газ по все ще неторканій нитці газопроводу. Однак для цього Німеччині доведеться вийти з режиму західних санкцій», – сказав Йоганнес Петерс.

 

Якщо врешті-решт з’ясується, що це таки справа рук Кремля, то для Росії вимальовується дуже невтішна перспектива. Данія, нагадаю, є повноправним членом НАТО, Швеція – країною-аспірантом, яка найближчим часом має здобути членство. Тож замах на газогони в Балтійському морі можна розглядати певним чином як замах на представника Північноатлантичного альянсу, а отже – на весь західний військовий блок. Міністр оборони Данії Мортен Бодсков (Morten Bødskov) вже встиг обговорити інциденти з генеральним секретарем НАТО Єнсом Столтенберґом. За словами Бодскова, розпочати повноцінне розслідування вдасться не раніше, ніж за тиждень. І щойно по його завершенні можна буде говорити про евентуальність застосування статті 5 Статуту НАТО щодо колективної оборони.

 

Мортен Бодсков і Єнс Столтенберґ

 

30.09.2022