Рефлексії на сьогодення у виставці сучасних українських художників в Німеччині
«Імунітет для творчості» — виставка сучасного мистецтва українських художників, яка відбулася 28.05-06.06. 2022 у німецькому місті Шмаленберзі (Schmalenberg). Арт-галерея Старий Млин (Kunsthaus Alte Mühle) експонувала 120 робіт різних видів сучасного українського мистецтва (малярство, тривимірна пластика, графіка, асамбляж, інсталяція, ювелірне мистецтво, фотографія) двадцяти художників із Івано-Франківщини, Львова, Харкова та Маріуполя, які працювали «в тилу» війни незалежно один від одного. Ніхто з них не підозрював, що роботи будуть представлені німецькій публіці під час активної фази війни в Україні. Роботи пов’язує надія на імунну силу мистецтва. Адже творчість кожного українського митця сьогодні потребує мистецького імунітету світу, щоб надійно протистояти викликам війни.
Мистецький міст єднання
Подружжя українців, яке останні 20 років мешкає в Німеччині – Ельміра Маркс та Іван Єдинак організували виставку, щоб надати конкретну фінансову допомогу українським митцям та щоб познайомити німецьку громаду з частиною сучасного українського мистецтва. УВ співпраці з івано-франківським художником Миколою Джичкою за два тижні була зібрана експозиція. Логістичну допомогу для перевезення виставки надали Віктор Кімакович та Віталій Перевізник. Депутат Львівської обласної ради Ростислав Добош здійснив транспортування робіт до Німеччини.
Організатори виставки Ельміра Маркс та Іван Єдинак.
«Часто в Європі Україну асоціюють з пшеницею, фольклором, вишиванками і вінками, забуваючи, наскільки багатогранне сучасне українське мистецтво, що бере коріння саме в європейській культурі. Я вирішила показати його хоч невеликій частині німців. Куратор галереї Старий Млин п. Крістіане Келлерсманн відразу погодилася на мою пропозицію. Галерея відмовилася від того, щоб долучити свій відсоток до цін на твори, відмовилася навіть від орендних коштів. Адже галеристи підтримали головну мету – влаштувати цілковито благодійну виставку. Усі кошти від проданих творів мистецтва будуть передані митцям, а ті, в свою чергу, віддадуть частину на потреби ЗСУ», – розповіла п. Ельміра Маркс.
Хоча німецька галерея відмовилась від будь-якої оплати за проведення української виставки, та все ж чимало витрат, таких як транспортування творів мистецтва з України та рекламна кампанія у м. Шмаленберзі, взяли на себе головні спонсори – німецькі фірми Licatec, McDart i Falke.
На відкриття 28 травня прийшло близько 120 людей. Відкрив виставку голова району Hochsauerlandkreis, доктор Карло Шнайдер. Підтримка громадянами Німеччини українців та вітчизняного мистецтва зчитується з оголошеної промови голови району:
«Жорстока війна в Україні дала нам зрозуміти, наскільки незалежні мистецтво та культура необхідні для втілення демократії. Вони – дуже важлива частина миру та волі.
Шановні пані та панове, я впевнений, що ви всі поділяєте погляд, що особливо тепер голос мистецтва та культури має бути почутим. Під цією егідою організована в такий короткий час унікальна та об’єднана виставка заслуговує від нас усіх присутніх поваги та визнання.
Як і Ви, так і я також переконаний, що мистецтво варте нашого піклування та підтримки. Культура миру і волі повинна бути захищеною. Заради цього ми спробуємо зробити українське сучасне мистецтво доступнішим.
Тому я прошу Вас активно підтримати цей захід.
Я бажаю виставці високого визнання публіки: нехай стане Зауерлянд мостом для сучасного українського мистецтва у ці важкі часи. Особливо я радію інтенсивному обміну думками у переконанні, що Фройндескрайс Kunsthaus Alte Muehle та друзі, спонсори і меценати цієї виставки розділять спільну відповідальність за допомогу сучасному мистецтву України».
Голова району Карло Шнайдер та Микола Джичка на відкритті виставки.
Голоси виставки
Сучасні художники різних регіонів України від Харкова до Львова на виставці «Імунітет для творчості» репрезентують український постмодернізм кінця ХХ сторіччя та мистецтво сучасної віртуальної епохи. Серед течій: трансавангард, мистецтво «української нової хвилі» та інтелектуальний тренд постструктуралізму. Серед видів мистецтва представлені: малярство, графіка, концептуальне фото, скульптура та інсталяція.
«З початком війни для українських художників багато змінилося: звична робота малювання раптом стала терапією. Раніше довгий пошук мотиву, нового медіа раптом змінився нестачею часу та матеріалу аби висловити те, що накопичилось за перші тижні війни. Для багатьох художників Україна після початку війни стала замкнутим колом, поза яке не можна виїхати на виставки, куди не можна легко привезти художні матеріали, і яке має свою замкнуту «філософію оборони», — розповідає про передумови створення мистецьких творів учасник виставки Богдан Мисюга, куратор Музею модернізму Львівської національної галереї мистецтв ім. Бориса Возницького. (Фото Експозиція виставки)
Після 24 лютого чимало українських митців не відчувають потреби творчо виражатись, через пережиття війни – настільки сильне враження справляють трагічні події. Проте, з часом «кричущо вилазять» творчі рефлексії – мистецтво перетворюється на своєрідний щит, за яким художник може умовно сховатись і в яке трансформовує навантаження жорстоких українських реалій.
«Експозиція виставки умовно складається з двох частин: мистецькі роботи до початку вторгнення та ті, що рефлексують на події війни в Україні. Світоглядно це наче різні світи. У першій частині: філософія, абстрагування від дійсності, дистанційоване бачення наболілого. У другій: безпосередня перцепція, крик через мистецтво, що межує з арттерапією.
Екстрема глобальної катастрофи завжди породжувала експресивну форму. Тому в українському мистецтві знову появились спектральні тони, чорний контур та фігуративна гіпертрофія. Наша катастрофа — це також зневіра в моральних інститутах та в церкві. Тому в новому мистецтві часу війни багато цинізму, та того що ображає консервативні смаки. Нове українське мистецтво не може мати «толерантності», бо толерантність, очевидно, померла ще в Бучі.
Те, що ми привезли до Шмаленберга, формально не різниться від сучасного мистецтва Німеччини: ті самі медіа, подібні метафори і референт на світову класику. Натомість різнить зовсім інша проблематика виразно постсовєтська, або така, що подає сучасну війну як наслідок конфлікту: нового креативного мислення і рудиментів совка. Сьогодні у нашій культурі знайшов черговий виток інтелектуальний тренд постструктуралізму. І це добрий знак, бо вперше його симптоми були наприкінці 1980-х, якраз перед розпадом совка», – вважає Богдан Мисюга.
Ростислав Котерлін, «Край землі».
Мирослав Яремак, «Дівчачі личка».
Микола Джичка зміг зібрати цілісну підбірку творів сучасного мистецтва з тематичною розповіддю від кожного з двадцяти художників, серед яких відомі імена Станіславського феномену: Юрій Іздрик, Ростислав Котерлін, Анатолій Звіжинський та Мирослав Яремак. Ці художники — представники постмодернізму, у їхніх роботах зчитується багато іронії, провокативності та епатажності.
Анатолій Звіжинський, «Історія».
Експозиція творів Юрія Іздрика.
Нове покоління молодих художників, серед яких Сергій Григорян, Юрій Бакай, Ростислав Шпук, Зоряна Козак, Дмитро Петрина, Христина Пищ, Сергій Міщенко та інші, виразно рефлексують на пострадянську епоху українського мистецтва. Рефлексії на тему українсько-російської війни чітко простежуються у харківського художника Микити Тітова, львівського Богдана Мисюги, маріупольської фотомайстрині Ольги Кукуш, франківських Юрія Боринця та Миколи Джички.
Ростислав Шпук, серія «Берлін».
Юрій Боринець, «Снайпер».
Богдан Мисюга «Дорога до мудрості», «Страх і марнославство».
«Головною цінністю європейців є свобода Людини. Сьогодні у всіх містах Європи говорять про Україну, бо українці тепер віддають свої життя, в тому числі, за європейські цінності.
Українське мистецтво, представлене на виставці, це культура вільних європейців, які аналізують чужі традиції, жартують зі своїх недоліків і мають великі плани в сучасному світі. Українське сучасне мистецтво — прогресивне і унікальне. Його треба купувати, бо багато творів — це продукт креативного мислення молодих українців. Звісно, найсучасніше молоде мистецтво Німеччини пішло трохи далі від нашого у медіа: віртуал-арт, мікс-медіа. Але це не купівельний формат. Світовий ринок ще не готовий таке купувати.
Наша виставка – це близька до аукційного формату експозиція, де представлені відомі в Україні імена, кожен з яких має свою аукційну історію. Більше того, Станіславський феномен, його візуальна частина — це вже хрестоматійні цінності для українського мистецтва. І ми представили ці цінності на виставці, а не просто предмети. Це наш шлях у Європі, бо українське мистецтво завжди було і є конкурентним», – розповідає Богдан Мисюга.
Ольга Кукуш, «Сценографія вагітності».
Микити Тітов, «Майорить».
Дмитро Петрина, «Фуд фетиш».
Українське мистецтво сьогодення, окрім чіткої лінії війни, несе у собі намагання хоч якось полегшити її катастрофічні наслідки для мільйонів українців. Художники стають воїнами з пензлями в руках, щоб зафіксувати відчуття скаліченого війною суспільства – для історії мистецтва та для майбутніх поколінь, щоб «ніколи знову». Крім того, митці всіляко намагаються продавати свої творіння серед світової мережі колекціонерів та поціновувачів мистецтва, а тепер і звичайних людей, які всіляко допомагають українцям. Тому відвідувачі виставки «Імунітет для творчості» з невеликого міста Шмаленберга вже прийняли в своїх домівках частинки українського сучасного мистецтва, тим самим допомігши українській армії на передовій захищати Європу від російських окупантів.
06.06.2022