Поки українські радники високопосадовців виконують роль заспокійливих пігулок, радник американського президента Джейк Саліван каже: «Найважчі часи для України попереду, а ця війна надовго». Тому посівну ніхто не скасовував, а окупантам, які носять насіння в кишені, даний факт буде зарахований на тому світі.
Посівна тижня
У першій половині березня міністр аграрної політики та продовольства Роман Лещенко повідомив, що Україна розпочинає чи не найважливішу посівну за свою історію, нагадав, що торік ми зібрали рекордний урожай, і виявив надважливість у забезпеченні продовольством і цього року. Потім міністр пафосно назвав селян "нашою армією" і, згадавши досвід ІІ Світової війни, закликав: "Аграрні підприємства та виробники продовольства – подавайте на Мінагрополітики списки критично важливих працівників, яким буде надана відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації та на воєнний час". А ще через два тижні Роман Лещенко подав у відставку. Свій крок чиновник пояснив "важкою спадковою хворобою".
Посаду аграрного міністра посів Микола Сольський, який на довірений йому кавалок роботи і власні першочергові задачі подивився з іншого боку. "У нас в країні є зараз запаси, які були розраховані на експорт, у грошах на сім мільярдів доларів. Порти обмежені, ми раніше вивозили 4-5 млн тонн сільськогосподарської продукції, зерна і переробки через порти, зараз це тільки кілька сот тисяч тонн через західні кордони", — зазначив Сольський. У часі це майже співпало з інформацією про початок експорту кількох тисяч тонн вітчизняної кукурудзи до Європи залізницею через західний кордон і заявами двох закордонних добродійок, які мають щільну дотичність до грошей.
По-перше, директор-розпорядник Міжнародного валютного фонду Крісталіна Георгієва дійшла висновку, що вторгнення Росії в Україну може, крім іншого, спричинити дестабілізацію на Близькому Сході через проблеми з продовольством, а це загрожує новою "арабською весною". По-друге, голова Світової організації торгівлі Нгозі Оконджо-Івеала заявила: "Я думаю, що ми повинні бути стурбованими. Вплив на ціни продуктів харчування та голод у цьому та наступному році може бути значним. Їжа та енергія є двома найбільшими товарами у споживчих кошиках бідних людей у всьому світі. Найбільше постраждають бідні країни та бідні люди в бідних країнах".
За підрахунками керівниці СОТ, 35 африканських країн залежать від продовольства, імпортованого з Чорноморського регіону, а Росія та Україна відповідають за 24% світових поставок пшениці. Для розширення світогляду варто зазначити, що Георгієва — болгарка, і через її історичну батьківщину мільйони сірійців, палестинців, іракців влаштують похід до більш заможних європейських країн, а Оконджо-Івеала народилася в Нігерії, що коментарів не потребує.
До речі, посівна кампанія в Україні станом на кінець минулого тижня почалася в одинадцяти областях.
Глобально міжнародне тижня
"Три в одному" сумістили сильні світу цього і на одній локації по черзі провели три заходи структур, які вирішують (або роблять спроби вирішити) долю планети. Масштабних проривів від самітів G7, НАТО і ЄС в Брюсселі не чекали навіть найзапекліші оптимісти. Президент України, який традиційно впевнений у кращому майбутньому, у своєму зверненні до співвітчизників стосовно євроатлантичних курултаїв уникнув навіть мінімальної конкретики й обмежився загальними фразами про те, чого чекає від самітів. "Нові пакети санкцій. Нова допомога. Будемо працювати, будемо боротись, як тільки ми можемо. До останнього. Хоробро і відкрито. На всіх цих майданчиках. З повною енергією. На результат. З усіма нашими силами. І не втомимося. Відпочинемо, коли переможемо. А це точно буде!" — сказав Зеленський у телеефірі.
Те, що говорили лідери "колективного Заходу", аналізувати важко. Найяскравіше ситуацію ілюструє історія з Джо Байденом, який спершу називає російського мешканця бункерів "м'ясником" і каже щось про потребу вирішувати з владою у Кремлі, потім у американському держдепі корегують слова шефа — і виходить набір незрозумілої простому смертному інформації, яку згодом списують на "проблеми перекладу".
Доступнішим був Зеленський, який у своєму зверненні до НАТО на Альянс, за дурною звичкою деяких соратників українського президента, не наїжджав, а ввічливо запропонував надати Україні 1% озброєння НАТО. В Україні Зеленського почули — тепер лишилося, аби адекватно відреагували в Європі та Штатах.
Після всього сказаного і почутого Байден, як найвпливовіший носій The White Man's Burden, поїхав до Польщі, де в Ряшеві зустрівся з евакуйованими українцями. Росіяни підготувалися до візиту і вгатили по Львову ракетами — це до головного американця мало б таки дійти.
Локально міжнародне тижня
Оперативність прем'єрів Польщі, Чехії та Словенії гідна найвищих оцінок. Не відкладаючи на ефемерне завтра, близькі та далекі сусіди України створили свій алгоритм для завершення війни. Оприлюднив його голова польського уряду Матеуш Моравецький. Східноєвропейська ініціатива помістилася у десять пунктів, реалізація яких поверне окупантів до читання Достоєвского в Геленджику й Анадирі, а в нас можна буде почати відбудову країни.
Союзники пропонують:
- Відключити всі російські банки від міжнародної платіжної системи SWIFT.
- Запровадити спільну політику для надання притулку для російських солдатів, які відмовляються служити злочинному режиму в Москві.
- Повністю припинити російську пропаганду в Європі. Свобода слова не означає право на брехню.
- Заблокувати російські кораблі в портах ЄС.
- Ввести блокаду для автомобільного транспорту з Росії та в Росію.
- Санкції повинні запроваджуватись не лише проти олігархів, а й щодо всього бізнес-середовища РФ.
- Припинити дію віз для всіх громадян Росії, які хочуть в’їхати до ЄС.
- ЄС повинен ввести санкції проти всіх членів партії «Єдіная Росія».
- Ввести повну заборону на експорт в РФ технологій, які можна використовувати для ведення війни.
- Росію треба виключити з усіх міжнародних організацій.
Наївно сподіватися, що простий план буде втілений в життя хоч частково й у притомні терміни, але надія помирає останньою.
Headliner тижня
Після виступів on-line перед закондавчими органами від Японії та Штатів до Швеції й Ізраїлю Володимир Зеленський мав бесіду з російськими журналістами. Можна довго дискутувати, для чого президент України знайшов час і натхнення на спілкування з представниками країни-окупанта, але доцільніше обмежитися констатацією факту — симпатики Володимира Олександровича плескатимуть у долоні й порівнюватимуть його з шляхетним лицарем, який шукає спільної мови навіть з найвідбитішим двоногим; у країні, яку представляють "опозиційні журналісти", втішено кричатимуть "сопляк іщєт помощі у наших націонал-прєдатєлєй".
Зеленський — чоловік дорослий (про що періодично нагадує і широкому загалу, і самому собі), тому сам обирає, з ким бачить сенс спілкуватися. Тішитися бесіді однозначно мають російські журналісти, у яких тепер зросли шанси потрапити за межі своєї країни, щоби потім, як та жіночка, що вискочила у російський ефір з плакатом "No war", розповідати на італійських чи французьких телеканалах про те, що не вони хотіли війни, а балет в Большом театрі прекрасний і фігурне катання, знову ж таки...
28.03.2022