Така вже доля України, що й у двадцять першому столітті в боротьбі з російською агресією їй випало подавати чи не найяскравіші зразки героїчної боротьби не тільки армії, а й всього народу за найвищі цінності, без яких життя уже не життя, – боротьби за людяність, гідність, свободу.
«Гей, хто еллін, – в гурт єдиний, сили всіх – в один кулак!» – такий заклик лунав у ті часи, коли 300 спартанців стали на шляху незчисленної ворожої навали.... «Нас тут триста, як скло, / Товариства лягло», – відлунює у Шевченковому «Кобзареві»... Нині повторюються Крути. Історія (чи доля) любить іноді ступати у той самий слід: «Українці! В гурт єдиний! Сили всіх – в один кулак!»
До нас же звернений заклик Сенеки, чільного представника римського стоїцизму, чиї засади переймало й наше козацтво («Терпи, козаче, отаманом будеш!» – із цих засад): «І навіть якщо ворог натискатиме, якщо нестерпним стане його напір, то однак відступати – ганебно: не здавай місця, яке тобі визначила природа – місце мужа...» (природа і, додаймо, – обов’язок, що є ключовим словом у Франка). І далі: «Мусить же бути хтось нездоланний, хтось такий, кому нічого не може заподіяти фортуна, – ось що конче потрібно для держави роду людського!» Ось що, знову ж уточнімо, конче потрібно для України!..
У березневі, що започатковують весну, Шевченкові дні, на разючому контрасті з нинішньою реальністю, згадуємо дивовижну гармонію «Садка вишневого»... Бачимо сповнений глибокої зажури погляд Шевченка, але – й глибоку радість нашого поета, бо ми, врешті, прислухались до його благання: «Обніміться ж, брати мої, / Молю вас, благаю!» Чуємо – його пророчі слова: «...буде син, і буде мати, / І будуть люде на землі»... «Якою прекрасною є людина, якщо вона – людина!» – вчувається голос й еллінського поета...
За таку людину, за такі цінності, за такий світ, що його створив Усевишній для світла й добра, а не для темряви й зла, – стоїмо нині. І вистоїмо! Бо з нами – Правда. З нами – Бог. Молімося! Борімося!.. Слава Україні!
06.03.2022