Ексвіцепрезидент Майк Пенс усе частіше й рішучіше кидає виклик своєму колишньому шефові Дональдові Трампу. Козирна карта Пенса – Україна, яка воює.
Досі експрезидент Дональд Трамп міцно утримував статус фаворита щодо номінації від Республіканської партії на наступних президентських виборах, які мають відбутися 2024 року. Він легко розправлявся зі всіма конкурентами – і реальними, й гіпотетичними. Фактично він став таким собі партійним ідолом. Байдуже, що його недолюблює партійна еліта. Головне – він має неймовірну популярність серед рядових членів.
Утім зламати ситуацію може війна Росії проти України. Пропутінська риторика Трампа здатна поховати його зашкальний рейтинг і вивести у фаворити колишнього віцепрезидента Майка Пенса.
Пенс, вступаючи потроху в майбутні президентські перегони, ще раніше намагався проштовхнути тезу, що варто нарешті забути ті невдалі для Республіканської партії вибори 2020 року. І вже точно варто перестати галасувати – мовляв, хтось у когось украв перемогу. Треба дивитися вперед, у майбутнє, а водночас реально оцінювати сьогодення.
«Вибори – це майбутнє. Мої колеги-республіканці, ми можемо перемогти, лише якщо об'єднаємось навколо оптимістичного бачення майбутнього, заснованого на наших найвищих цінностях. Ми не можемо перемогти, борючись у вчорашніх битвах або переглядаючи минуле», – наголосив Пенс.
Цим він, звісно, прозоро натякав на Трампові намагання оспорити результати президентських виборів 2020 року, а навіть втягнути Пенса як тодішнього віцепрезидента і спікера Сенату в нелегітимний процес блокування оголошення переможця. Через небажання Пенса це робити Трамп навіть обізвав його «зрадником». А багато палких прихильників експрезидента в середовищі Республіканської партії ледь не прокляли ексвіцепрезидента за цю впертість.
Ще свіжі в пам’яті моторошні події штурму Капітолію шостого січня 2021 року, коли прибічники Трампа ввірвалися до будівлі Конґресу в спробі зупинити сертифікацію перемоги Джо Байдена на виборах. Тоді службі безпеки довелося евакуювати віцепрезидента разом зі сім'єю в безпечне місце, адже в натовпі прихильників Трампа, які ввірвався до будівлі Капітолію, дехто скандував «Повісити Майка Пенса!».
Минулого місяця на зборах юристів у Флориді Пенс чітко заявив, що як тоді, так і зараз 45 президент США помиляється: у нього як віцепрезидента не було й не могло бути повноважень, аби скасувати пораховані й перераховані результати виборів.
Нині в Майка Пенса з’явився чудовий шанс відіграти втрачені в партійному рейтингу позиції. І шанс цей – воєнне вторгнення Росії в Україну. Досі Пенс уникав спроб закинути Трампові його проросійську риторику, дружбу з Путіним тощо. Та з початком війни він скоригував свою позицію. «У цій партії немає місця для апологетів Путіна!» – рішуче заявив Пенс, виступаючи у п'ятницю ввечері, четвертого березня, перед головними донорами партії в Новому Орлеані. Цим він ще більше закріпив свій розрив із колишнім патроном.
Бо ми знаємо, як Трамп зреагував на заяву про визнання «ЛНР/ДНР», проголошену російським президентом Володимиром Путіним, котрого експрезидент США неодноразово називав своїм «другом».
«Я зайшов вчора додому і побачив новину в телевізорі. І я сказав: "Це геній". Путін визнає велику частину України незалежною країною. Путін оголошує її незалежною. О, це чудово… Я запитав себе: "Наскільки це розумно?" Він (Путін, – Z) введе війська і стане миротворцем. Це найсильніша миротворча сила... Це найсильніша миротворча сила, яку я коли-небудь бачив. Там було більше танків, ніж мені доводилось колись бачити. Вони збережуть мир. Ось хлопець (Путін, – Z), який дуже кмітливий… Я його дуже добре знаю. Дуже, дуже добре», – прокоментував Трамп у телевізійній програмі The Clay Travis & Buck Sexton Show.
Тож Пенс пішов у атаку на цьому фланзі. Віг спрямував шквальну критику на тих членів своєї партії, які не наважилися рішуче засудити президента Росії Володимира Путіна за його неспровоковане вторгнення в Україну.
«Де б сьогодні були російські танки, якби НАТО не розширило межі свободи (не підтримало б Україну, – Z)? У цій партії немає місця для апологетів Путіна. Тут є місце лише для поборників свободи», – рішуче заявив Пенс, і його слова зустріли бурхливими оплесками. Ніхто з присутніх навіть найменшим чином не наважився заявити, що, мовляв, не все так однозначно, що Трамп теж по-своєму має рацію чи щось подібне.
Хоча Пенс навіть прямо не покликався на колишнього президента, але й без цього всім було все зрозуміло. Адже саме Трамп неодноразово використовував доброзичливі висловлювання щодо Путіна, зокрема називаючи російського лідера «розумним».
Тож тепер усім зрозуміло, що Майк Пенс чітко рухається до евентуального висування своєї кандидатури в претенденти на посаду президента від партії у 2024 році.
Хоча в деяких питаннях Пенс однозначно погодився зі своїм колишнім шефом. Виступаючи в Новому Орлеані, він долучився до думки Трампа та інших членів Республіканської партії, яка часто висловлювалася останнього тиждня. Йдеться про звинуваченні чинного президента Джо Байдена в тому, що той допустив, аби Путін вдався до вторгнення в Україну. Главі Білого дому закидають, що він «змарнував усі зусилля зі стримування російського аґресора, які наша адміністрація створила, щоб зупинити Путіна і Росію від спроб перекроїти міжнародні кордони силою».
«Це не збіг, що Росія чекала до 2022 року, щоб вторгнутися в Україну. Слабість породжує зло, і масштаби зла, яке охопило Україну, багато говорять про цього президента (Байдена, – Z)», – зазначив Пенс.
З трійки – Джо Байден, Дональд Трамп, Майк Пенс – останній, на моє переконання, став би найкращим президентом для України. І про це йшли розмови ще три роки тому. Нагадаю, що тоді над Трампом нависла загроза імпічменту. Багато хто сподівався, що Трампа усунуть від влади й лідерство у найпотужнішій країні світу автоматично перейде до Пенса.
За даними експертів, нині Пенс творить коаліцію свої прихильників у Республіканській партії. До неї увійшло консервативне крило партії, християни-євангелісти та істеблішментні республіканці. Поки що Трамп утримує у колі своїх прихильників більшість низових осередків, які останні сім років залишаються твердою базою його підтримки. Утім ми бачимо, як війна Росії в Україні потужно відлунює в американському суспільстві. Ламаються давні стереотипи. Ніхто більше не бажає навіть близько виглядати як «друг Путіна». Сподіваємося, що ця тенденція відчутно вплине й на електоральні преференції американців.
