скликані на день 8 н. ст. грудня с. р. з таким, після ухвали видїлу товариства, порядком денним нарад: 1) зміна статутів, 2) відклик 15 членів від ухвали видїлу що-до виповіди дальшого печатаня ґазет "Дѣла" і "Батьківщини" в друкарни товариства. Перша справа — зміна статутів — стає на порядку деннім в наслїдок ухвали загальних зборів з 4 червня с. р., котрі поручили окремо вибраній комісії розглянути проєктовану видїлом зміну статутів і здати справу перед надзвичайними загальними зборами, — а друга справа виринула tractu temporis в наслїдок ухвали видїлу і відклику 15 членів товариства.
Зміна статутів, апробована комісією в головних засадах після первістного проєкту видїлу, — має на цїли: унормувати подїл членів товариства (а тим самим их права і обовязки) відповіднїйше до "наукового" характеру товариства. Розходить ся о дальшу трансформацію товариства, яка зачала ся з попередною зміною статутів в 1892 р.
В тій цїли замість дотеперішного подїлу членів товариства на дїйстних, основателїв і почестних, пропонує ся чотири роди членів, а то звичайних, дїйстних, основателїв і почестних. На місце теперішних дїйстних членів вступає подїл на звичайних і дїйстних членів. Різниця між правами і обовязками звичайних а дїйстних членів така: Звичайний член платить річну вкладку (збільшену з 3 зр. на 6 зр. річно), а дїйстний є звільнений від вплати вкладок; — звичайного члена принимає (на єго бажанє) видїл товариства, а дїйстного члена "именує" видїл на предложенє одної з секцій товариства "за працї наукові а передовсїм в виданях товариства"; — звичайний член має инґеренцію активну і пасивну у всї справи товариства крім у наукові секції товариства, бо не має анї активного анї пасивного права вибору до секцій і комісій наукових, а лиш має право "бувати на секціях і взагалї нарадах наукових з голосом дорадчим", — натомість же член дїйстний крім всїх прав прислугуючих звичайним членам має ще активне і пасивне право вибору до секцій і комісій наукових та голос рішаючій в нарадах секцій.
З дальших змін статутів більше замітні отсі: Що-до справ членьских то члени звичайні поставлені на рівни з членами основателями, а знов члени дїйстні і члени почестні разом злучені. Близшого означеня, в якій спосіб можна стати членом основателем, в новім статутї нема, отже з того виходило би, що той рід членів засуджений на вимертє, бо обмежає ся лиш на теперішних членів основателїв. В дефініції членів почестних зайшла певна зміна, бо в теперішнім статутї каже ся, що такими членами можуть бути именовані "люде заслужені для україньско-руського народу, письменьства, науки, штуки або для самого товариства", а в новім статутї випущено слова "для україньско-руського народу". Відтак в новім статутї вставлена цїлком нова постанова що-до заступства членів на загальних зборах, а именно що институції і члени замісцеві мають право дати себе заступити на загальних зборах кому небудь з членів товариства, що член товариства може заступати лиш одну особу та що такій заступник голосує окремо за себе і за того, кого заступає.
При практичнім приміненю проєктованої зміни, по єї ухваленю, мусять очевидно видїл і секції товариства заняти ся подїлом членів. Секції товариства мусять вибрати з-поміж теперішних членів таких, що "науково працюють, а передовсїм в виданях товариства", і предложити их видїлови до заименованя дїйстними членами. Крім того секції можуть предложити до сего заименованя також таких людей, котрі доси не були членами товариства.
При оцїнцї проєктованої зміни статутів товариства им. Шевченка треба звернути увагу передовсїм на дві річи: чи взагалї дальша трансформація товариства в згаданім напрямі під теперішну пору є доконче потрібна, — і чи та трансформація буде осягнена проєктованим способом подїлу членів на звичайних і дїйстних. Мусять насувати ся деякі сумнїви (як се вже і зазначувано в ширших кругах львівскої громади) також і що до сего, чи праця наукова у виданях товариства (вже й так найчастїйше ремунерована) може уповажнити до заименованя дїйстним членом з ширшими атрибуціями від прав звичайного члена, та чи звичайні члени не будуть вкорочені в своїх правах, або бодай під взглядом матеріяльним упослїджені супротив дїйстних членів. А при тім годї поминути і сеї обставини, що майно товариства готово потерпіти значну втрату в наслїдок сего подїлу членів на звичайних і дїйстних. Вкінци і проєктоване заступництво членів на загальних зборах (два голоси в розпорядимости одної особи), хоч і практиковане в статутах товариств фінансово-промислових, не надає ся, після нашої гадки, до статутів наукового товариства.
Прочі зміни в дальших параґрафах що-до управи і власти товариства (збільшенє числа членів видїлу о одну особу, точнїйшій подїл працї адміністраційної між членів видїлу), відтак розширенє прав загальних зборів і роздїл заступництва товариства під взглядом науковим а фінансово-адміністраційним, — все те також досить важні справи, над котрими варто застановити ся.
Взагалї загальні збори мусять трактувати справу зміни статутів дуже уважно і серіозно з огляду на добро і цїль товариства. З одної сторони треба увзгляднити нашу громадску орґанізацію, на котрій ми, опираючись у всїх наших институціях, змогли доси все таки щось позитивного здвигнути і до чогось дійти, а з другої сторони треба оминати все те, що могло би надмірно вязати товариство в єго успішній дїяльности. Треба одно з другим погодити.
Про другу справу — відклик 15 членів від ухвали товариства — поговоримо завтра.
(Конець буде.)
[Дѣло, 04.12.1896]
(Конець.)
Друга справа, яку надзвичайні загальні збори мають рішати, се — відклик 15 членів товариств від ухвали видїлу що до виповіди дальшого печатаня ґазет "Дѣла" і "Батьківщини" в друкарни товариства. Cпpaва, як бачимо, дотикає нас безпосередно, тож при єї обговореню обмежимо ся по можности на самі факти і на безсторонне представленє ґенези цїлої справи, полишаючи загальним зборам висказати свій суд. Мимо того, що справа була голосна і говорено про ню не лиш в кругах львівских Русинів (бо н. пр. д-р Франко натякнув про се в "Житю і Слові" ще в липневім випуску) — ми не порушували єї публично просто з тої причини, щоби оминути докорів, мов то ми нашою осибистою справою спинаємо успішну дїяльність видїлу тов. им. Шевченка. Видїл товариства повинен був зробити се, що вимагав интерес товариства і добро загальної справи народної. Чи зробив, — осудять загальні збори, бо поки-що видїл мав числити ся лиш з протестом 15 членів товариства. Ми своїм льояльним поведенєм анї не заострили справи, анї не впливали на єї евентуальне порішенє.
Ухвала видїлу що до виповіди дальшого печатаня "Дѣла" і "Батьківщини" запала на засїданю дня 9 вересня с. р. Закомуніковано єї урядово дотичними ґазетам без поданя всяких мотивів, а лиш з натяком, що від тепер в друкарни тов. им. Шевченка не будуть вже печатати ся нїякі політичні часописи. Натомість приватно, але з всяким притиском зазначувано, що така ухвала видїлу мусїла запасти на бажанє віцепрезідента краєвої ради шкільної д-ра Бобжиньского. Так отже маємо один факт, що п. Бобжиньскій вмішав ся у внутрішні справи руско-народної институції та найшов послух для свого бажаня.
Що ж дало притоку п. Бобжиньскому виступити в сей спосіб? Ото п. Бобжиньскій, заявляючи своє бажанє, покликав ся на черновецку "Буковину". Сей орґан всеї України-Руси, розписуючи ся о загальних зборах товариства им. Шевченка з червня с. р., подав в двох числах деякі замітки, котрі могли кинути темне світло на господарку видїлу товариства. І так в ч. 116-тім натякнула "Буковина" про позицію довжників товариства на суму 8000 зр., в котрій мав бути заанґажований "опозиційний орґан "Дѣло", що у товариства им. Шевченка находить все велику ласку", — а знов в числї 120-тім написані ті слова: "А коли видїл товариства через довгі лїта справдї з великими втратами підпирав і підпирає "Дѣло", а того бажають собі опозиціоністи і на дальше, то по що-ж змінювали они товариство на наукове?" Дотичні статьї "Буковини" перепечатали "Народна Часопись" і "Правда", — а п. Бобжиньскій, тикаючи пальцем на згадані ґазети, поспитав одного члена товариства: "Чи на се дає правительство запомогу а сойм субвенцію, та чи на се дано товариству навзад книжок шкільних, щоби оно покривало страти видавництва опозиційного "Дѣла"? Запереченя п. Бобжиньскій анї не почув анї не вичитав в ґазетах, хоч на засїданю видїлу всї з обуренєм висказали ся о инсинуаціях "Буковини" і сконстатували, що товариство им. Шевченка не понесло нїяких страт з причини видавництва "Дѣла". Натомість подавано собі з уст до уст, що п. Бобжиньскій загрозив відобранєм товариству обох субвенцій, правительственної і краєвої, та накладу шкільних книжок, коли в друкарни товариства буде дальше печатати ся "Дѣло". Отсе дальші факти.
Такі були би рrіоrа ухвали видїлу товариства. Видїл, побоюючись здїйстненя погрози п. віцепрезідента, котрої наслїдком було би зменшенє доходів товариства і неможливість робленя більших вкладів на видавництво "Зорі" і наукових видань товариства — рішив ся вволити волю п. віце-презідента і вимести з друкарнї товариства обі опозиційні часописи рускі, щоби по них анї духом не пахло. Для цїли "наукової" — як оправдує ся видїл — пожертвував він задачу товариства в ширшім значіню національнім: — громадити у себе всї народно-рускі видавництва. Для сеї задачи засновувано в 1874 р. товариство им. Шевченка, — але в 18 лїт опісля перемінено єго на товариство наукове, тож для цїлей наукових мусить оно оглядати ся за фондами на видавництва наукові. А що при наших теперішних відносинах суспільно політичних субвенції правительственні і краєві на наукові цїли Русинів можуть залежати від опінії панів віцепрезідентів, а не від дїйстної их заслуги і потреби, — то й в сїм случаю треба було покорити ся воли п. Бобжиньского. Такої гадки був видїл товариства им. Шевченка і після неї поступив.
На тім кінчимо. Без всяких заміток виходить ясно, що цїла справа має підклад політичний. Рівно-ж не розбираємо мотивів тих 15 членів товариства, котрі уважали потрібним запротестувати против ухвали видїлу, — хоч певно і ті мотиви опирають ся на взглядах о добро загальне народу руского. Але годї нам не висказати свого сумнїву, чи далеко зайдемо, коли при веденю нашої народної справи будемо мусїли оглядати ся на бажаня пп. віцепрезідентів та чи не потерпить на тім наша честь народна? Не розходить ся тут о "Дѣло", бо бажанє п. Бобжиньского не убьє "Дѣла" — але яке значінє будуть мати тогдї слова, котрі звичайно голосимо: "в своїй хатї своя правда і сила і воля"...
[Дѣло, 05.12.1896]
05.12.1896