Росія заявила про закриття своєї місії при НАТО через вигнання половини працівників, які насправді були шпигунами. Тим часом Альянс затвердив новий генеральний план протидії евентуальному нападу з боку Росії.
Чергова ескалація конфлікту між Північноатлантичним Альянсом і Росією розпочалася сьомого жовтня, коли офіційні представники блоку повідомили про висилання восьми працівників постійного представництва РФ при НАТО. У поширеній заяві Альянсу висилання обґрунтували тим, що дипломати насправді були співробітниками розвідки.
«Ми можемо підтвердити, що ми анулювали акредитацію восьми працівників російського представництва, які насправді були офіцерами російської розвідки, які працювали під прикриттям… Політика НАТО щодо Росії є послідовною. У відповідь на аґресивні дії Росії ми посилюємо свої сили стримування і обороноздатність, одночасно залишаючись відкритими для змістовного діалогу», – зазначалося в заяві.
Як пояснив генеральний секретар Північноатлантичного Альянсу Єнс Столтенберґ, це рішення продиктоване необхідністю реагувати на «зловмисну діяльність» Москви. «Ми зауважили зростання російської зловмисної діяльності протягом останнього часу. Тому нам необхідно бути пильними. Звичайно, ми мусимо реагувати, коли ми бачимо, що члени російської делегації при НАТО ведуть діяльність, яка не відповідає їхній акредитації. Тому акредитацію анульовано. Вони були офіцерами розвідки», – зазначив він на пресконференції, яка відбулася наступного дня після ухвалення цього рішення.
Після вигнання восьми дипломатів штат російського постпредства скоротився фактично вдвічі – до 10 осіб, оскільки, окрім висланих дипломатів, дві позиції в дипмісії скоротили.
На справедливі, але жорсткі дії НАТО Кремль відреагував демаршем. Передовсім було заявлено про тимчасове припинення діяльності російської місії при Альянсі. «Буквально сьогодні ми оголосили про такі кроки. Міжнародний секретаріат НАТО вже повідомлений... У відповідь на дії НАТО ми припиняємо роботу свого постійного представництва при НАТО, в тому числі роботу головного військового представника», – заявив російський міністр закордонних справ Сергій Лавров.
Але на цьому Кремль вирішив не зупинятися. «Ми припиняємо діяльність військової місії зв'язку НАТО в Москві, акредитація її співробітників відкликається з першого листопада поточного року. Також припиняється діяльність інформаційного бюро НАТО в Москві, яке було засновано при амбасаді Королівства Бельгії. Якщо у натовців виникнуть якісь екстрені справи, вони можуть звертатися з цих питань до нашого посла в Бельгії», – повідомив Лавров.
Можна зрозуміти (не виправдати) обурення росіян. Бо й дійсно, стільки років працювали російські шпигуни у місії при НАТО, і нічого. А тут – бац, висилка! Чому? Та й дійсно, що такого незвичного сталося, що змінилося? Спробуємо розібратися. Для цього зробимо відносно короткий ретроспективний огляд.
1991 року, вже в останні дні свого існування, Радянський Союз увійшов до Ради північноатлантичної співпраці (згодом перейменованої на Раду євроатлантичного партнерства) – форум для обговорення питань безпеки, причому не тільки для членів НАТО, а й для ґлобального рівня. На зміну СРСР незабаром прийшла Росія і продовжила своє членство в Раді. На початку 1994 року було запущено програму військової співпраці НАТО з державами-нечленами «Партнерства заради миру». І вже в червні того ж року Росія долучилася до неї.
1997 року НАТО і Росія підписали Засадничий акт про взаємні відносини, співпрацю і безпеку, де пояснюється, чому дві сторони вважають, що ширша й інтенсивніша співпраця відповідає їхнім спільним інтересам. У документі містилася обіцянка підтримувати державний суверенітет і дипломатичне вирішення конфліктів. Документ досі залишається основою для співпраці між Росією і НАТО. У його преамбулі стверджувалося, що НАТО і Росія більше не сприймають одне одного як загрозу і мають намір, «спираючись на міцні політичні зобов'язання на найвищому рівні», спільно будувати міцний і всеосяжний мир в євроатлантичному реґіоні на принципах демократії, безпеки і співпраці.
Кульмінацією більш ніж десятирічних взаємин став саміт НАТО в Римі 2002 року (тобто вже за президентства Володимира Путіна), коли на зміну Спільній постійній раді прийшла Рада Росія-НАТО. Вона стала основним форумом для співпраці між західним військовим альянсом і Москвою. У її рамках відбувалися консультації, досягався консенсус, вироблялися спільні рішення, реалізовувалися спільні заходи.
Все кардинально змінилося у березні 2014 року, коли Росія окупувала Крим. Адже було вчинено відверту брутальну аґресію проти союзника НАТО, якою була й залишається Україна. Керівництву НАТО нічого не залишилося, як розпочати стрімке згортання співпраці з Росією та перемкнутися на мислення часів «холодної війни», на якому фактично ідеологія Альянсу й ґрунтувалася. Першого квітня 2014 року міністри закордонних справ НАТО заявили, що припиняють «всяку практичну співпрацю з Росією, цивільну та військову». Проте Рада НАТО-Росія, місія Росії при НАТО і військова місія зв'язку НАТО в Москві ще продовжували функціонувати.
Відтак напруженість між Альянсом і Росією з року в рік лише наростала. Тут варто згадати кібератаки з боку Росії, чимраз агресивнішу риторику Кремля на адресу Заходу («Ми, как мученікі, попадем в рай. А они сдохнут» © Путін), нарощування військової присутності на кордоні з Україною та державами-членами НАТО. Також не слід забувати про аґресивні військові навчання, передовсім російсько-білоруські «Запад», але також маневри російського ВМФ у Чорному морі.
Окрім того, Росія розпочала стрімко нарощувати військовий потенціал на окупованому кримському півострові, перетворюючи його на військову фортецю проти НАТО. Там були розміщені ЗРК С-400, стратегічні бомбардувальники, модифіковані до можливості вчинення «зворотного ядерного удару», і тактичні ракети «Іскандер».
Західному військовому блокові доводилося оперативно реагувати, здійснюючи кроки у відповідь. Зокрема, до балтійських держав і Польщі були відряджені військові контингенти з інших країн-членів НАТО, аби отямити російського агресора. Зросла військова допомога для України. Сполучені Штати розгорнули нові протиракетні системи в Румунії та Польщі.
Тож важко сказати, чи була спеціальна причина для НАТО піти на загострення конфлікту з Росією і виставити за двері її емісарів, чи просто кількісний вимір напруженості переріс у якісний, згідно зі законами діалектики. У цьому контексті доволі знаковими стали різкі заяви міністерки оборони Німеччини Аннеґрет Крамп-Карренбауер, зроблені в етері Deutschlandfunk. «Необхідно чітко дати зрозуміти керівництву в Москві, що ми готові врешті-решт застосувати зброю», – зазначила керівниця німецького військового відомства. Крамп-Карренбауер підкреслила, що саме Росія систематично порушує повітряний простір країн НАТО і запускає кібернетичні атаки на державні ресурси для того, щоб дестабілізувати ситуацію в Європі. При цьому, на її думку, міґраційна криза на кордоні Білорусі та країн ЄУ також схвалена Москвою.
Аннеґрет Крамп-Карренбауер
У будь-якому випадку, саме цього тижня міністри оборони держав-членів Північноатлантичного Альянсу на зустрічі в Брюсселі затвердили новий генеральний план протидії евентуальному нападу з боку Росії відразу за кількома напрямками. Цей план передбачає можливість «будь-якого одночасного нападу (Росії) в Балтійському і Чорноморському регіонах», в тому числі з потенційним застосуванням ядерних озброєнь, кіберзасобів і космічних систем.
«Міністри схвалили всеосяжний план зі захисту нашого Альянсу в разі криз і конфліктів, який дозволить нам бути впевненими в тому, що наші сили продовжать залишатися в потрібному місці в потрібний час, щоб захистити один мільярд наших людей від будь-яких загроз», – заявив Єнс Столтенберґ, коментуючи схвалений документ.
Особливо генсек Альянсу наголосив на протидії Росії в Чорному морі з врахуванням стрімкої мілітаризації Криму Росією: «Ми наростили присутність в Чорноморському реґіоні, в морі, повітрі й на суші у відповідь на аґресивні дії Росії. Ми також вивчаємо можливості для швидкого перекидання підмоги в реґіон в разі необхідності».
Столтенберґ також розповів, що, готуючи документ, військові фахівці провели оцінку «поступу, який був досягнутий в питанні реагування на посилення загрози з боку російських ракетних систем». «Ми не будемо дзеркально відповідати на дестабілізуючу поведінку Росії, і у нас немає наміру розміщувати в Європі нові ракети наземного базування з ядерними боєголовками. Ми застосуємо збалансований набір політичних та військових заходів, щоб відреагувати на ці загрози. Це передбачає значне поліпшення нашої протиракетної оборони, зміцнення нашого потенціалу звичайних озброєнь за допомогою винищувачів п'ятого покоління, адаптацію наших навчань і розвідки, а також підвищення нашої готовності до ядерного стримування», – пояснив Єнс Столтенберґ.
Все це може свідчити лише про одне – світ входить в епоху нової «холодної війни». Утім сучасна диспозиція разюче відрізняється від часів до падіння Берлінського муру. НАТО суттєво розширилося, охопивши терени Східної Європи й навіть колишнього СРСР. Варшавський договір вже давно почив у Бозі. Замість потужного у військовому плані СРСР ми маємо виснажену санкціями Росію. Щоправда, постає новий військовий монстр – Китай.
