Зимовий ранок.

Я люблю веселий ранок

Холоднючої зими,

Як на двір, на стїни, ґанок

І на шлях зa ворітьми

Упаде із неба промінь,

Дим повєть ся з димарів,

На току підниме гомін

Зграя галок і граків:*)

Школярі свої ґринджоли

З повіток подостають

I по вулицї, мов бджоли,

До сугірка загудуть.

А в хоромині,**) як сонце,

Пишна, гожа і ясна,

Панна дивить ся в віконце

Й жде, що ось-ось-ось вона

Трійка з милим пронесеть ся,

Присне снїг із під копит,

Дзвоник піснею заллєть ся

І замре коло воріт!

Але дзвоника не чутно,

Трійка з поля не летить, —

Паннї боязно і смутно...

А мороз — собі кипить,

Снїг ясним кришталем блище,

Лютий холод допіка;

Сонце вгору плине вище,

Та не гріє здалека...

*) Грак = гайворон. — Ред.

**) Хоромина = покій. — Ред.

[Зоря, ч. 2, 27.01.1896]