Безсмертне.

 

Упало світло лихтарів

На день конаючий і тихий,

Та перед смертю він зустрів

Посмертні свічі — дивним сміхом.

І мабуть кожен з нас відчув

Той сміх, як непереможну силу,

Як перенесену свічу

                          За межі схилу.

 

І це тому, я, мов у сні,

Пішла серединою вулиць

І очі зустрічні, ясні

Не глянули, а розчахнулись!

Та я минала всі вогні,

Мов світло не своєї брами,

Бо чула: ждане довгі дні

Вже йде з безсмертними дарами.

 

[Наш шлях, липень, 1946]

16.07.1946