Інститут мовознавства імені Oлександра Потебні Національної академії наук України ініціював дискусію про перехід на латинську абетку.
Допис опублікували на сторінці інституту у Facebook на 130-ту річницю з дня народження українського прозаїка Сергія Пилипенка, котрий пропонував перевести українську мову на латинку.
Інститут мовознавства нагадав, що Пилипенко опублікував у часописі "Червоний шлях" статтю "Odvertyj lyst do vsih, xto cikavyt’sja cijeju spravoju".
"Авторова аргументація така. Уніфікація алфавітів — справа неминуча й станеться в недалекому майбутньому. Людство має писати однаково, щоб менше марнувати час на ознайомлення з іншими мовами. Рано чи пізно виникне єдина інтернаціональна мова, а користування відмінним письмом є, по суті, актом національного відгороджування, перешкодою для ознайомлення з інтернаціональною культурою. Саме тому варто запровадити латинський алфавіт, пристосувавши його до специфічних звуків української мови", – переповіли в інституті.
У своїй статті згадував Сергій Пилипенко й опонентів. Москвофіли бояться розриву з Росією, закидатимуть українцям "самостійництво". Натомість українофіли з Наддніпрянщини вбачатимуть у латинській графіці полонізацію української мови, передбачав він. Пилипенко пропонував обговорити, як краще латинізувати українську писемність, і ставив питання руба: "Тепер чи ніколи!".
"Otož —«teper čy nikoly!». Dovodyťsja, zvyčajna rič, obhovoryty i šče odyn bik spravy— vužčyj, a same: stosunky z Rosijeju (de, miž ynšym ce pytannja takož ne ščo davno znymalos’) i Halyčynoju. «Moskvofily» hovorytymuť pro vidryv od najbiľšoji v teperišnij čas i najblyžčoji do Ukrajiny v usix vidnošennjax Radians’koji Respubliky. Poprykatymuť, može, j „samostijnycstvom“, odhorožuvannjam od rosijs’koji kuľtury, toji kuľtury, žčo najperša maje kopuljuvaty z ukrajins’koju. „Ukrajinofily“ kryčatymuť, navpaky, pro odhorožuvannja vid išče blyžčoji do nas Halyčyny i, do pevnoji miry „polonizaciji“, jak možuť zustrity taku dumku de-xto na Naddnistrjanščyni. i t. y., i t. y".
Інститут мовознавства нагадав, що заклик Сергія Пилипенка підтримали, зокрема, письменник Майк Йогансен, мовознавець Микола Сулима. Втім реформа так і не відбулася, а тих, хто її обговорював, у 1930-х роках стратили. Письменник Аркадій Любченко згадував потім в своєму щоденнику: "Пригадую, як про це [перехід на латинку] мріяли ми ще в ВАПЛІТЕ. Навіть такий заядлий плужанин, як С. Пилипенко, піддався на наш заклик (нам це не випадало робити, бо одразу ж ініціатива була б паралізована, а він як представник села був тут добрим пробним каменем). Він тоді і проект виготував за зразком чеської абетки. Вже й засідання відбувались в буд. ім. Блакитного. Але все скінчилося крахом і погрозою ЦК КП(б)У."
Питання про перехід на латинку обговорювали і на Харківській правописній конференції 1927 року. Після конференції Василь Сімович, її учасник від Галичини, згадував, що це питання обговорювали вже другого дня нарад конференції. Сам В .Сімович належав до тих "латинщиків", які стояли за зміну кирилиці (гражданки) на латинку. "Однак більшістю голосів справа вирішена за збереження кирилиці, при чому на захист цього рішення висувалися ті міркування, що зміна альфабету потягле за собою кольосальпі витрати, відгородить українців ще більше від росіян, а в той же час в Галичині спричиниться до польщення українського населення й т. д. Цікаво, що у всіх часописах Рад. України вміщено неправдиві відомости про кількість голосів, поданих за й проти латинки. А саме, часописи вказують, що за латинку було 8 голосів, тоді як в дійсности за латинку було 20 голосів, проти 25 голосів". Наочним доказом такого голосування служить фотографія "латинщиків", яка вміщена у "Всесвіті".
Знимка з Всесвіту, №23 за 1927 рік з підписом: "латинщики" (обстоювали введення латинського альфабету): стоять (зліва) Ліщина-Мартиненко, Ярошенко, Чепіга, Йогансен, Ганцов, Висоцький, Наконечний, Сулима, Булаховський, Дем'янчук, Волошин; сидять — В. Сімович, П. Бузук, Є. Тимченко (випадково нема т. Пилипенка).
Ідея з латинізуванням української мови підіймається й у наші дні. Кілька років тому обговорити питання запропонував тогочасний міністр закордонних справ Павло Клімкін. На підтримку цієї ініціативи на Zbruč'і висловлювалися Юрій Андрухович і Андрій Любка.
Інститут імені Потебні завершує свій допис запитанням: "А чи підтримуєте латинізацію ви?"
22.07.2021