Індикоплов

Для мене ім’я Косьми Індикоплова прив’язане не тільки до «Християнської топографії» як раннього середньовічного тексту, в якому описано космогонію, уявлення про землю, теологічні дискусії та власне подорожі. Індикоплов – це метафора подорожі, що віддавна рухала і розвивала людську цивілізацію. Усі географічні відкриття, війни, торгівля чи работоргівля – це наслідок отого бажання вийти за межі. Це були спонуки до бачення, освоєння й опису нових просторів з морями-океанами та горами-долами, а тоді, в часи Індикоплова, зрідні новому мисленню про оточуючий світ, бо бачити – бачили, а от описати його вдавалося не кожному. Мабуть, першими подорожуючими можна уважати завойовницькі війська, купецькі валки й каравани, а також християнських апостолів та проповідників. Увесь цей рух цивілізаційного кровообігу обертався від єгипетської Александрії до сирійських земель, тобто Середноземномор’я, де власне зароджувалися цивілізації та монотеїчні релігії. На сьогодні, як свідчать джерела, існує три рукописних списки «Християнської топографії» – ватиканський, флорентійський і синайський. До того ж нараховують 29 списків уже слов’янських перекладів, і деякі з них були відомі ще в домонгольський період на Русі. Про самого автора чи того, кому приписують авторство, до нас дійшли не зовсім достовірні відомості, тому це предмет полеміки вчених. Мовляв, навіть ім’я Косьма йому приписали переписники, тобто в глибині століть загубився справжній автор, що цілком звично для ранньохристиянських авторів різних Євангелій, списків, книг тощо. Оскільки Косьмі припасували й прізвисько Індикоплов, першою складовою якого є слово Індія, то для більшості непосвячених читачів саме це слово відіграє ключову роль в ідентифікації того, про що може вестися мова у тексті. Про Індію там також йдеться, але навіть це для багатьох вчених не є доказом, що Косьма Індикоплов таки точно побував на малабарському узбережжі, яке описав. В одному фраґменті Косьма, пишучи про Індію та Індійське море, щиро зізнається, що плавав уздовж берега, але не висаджувався на ньому. Найцікавіше, що він, попри інше, згадує про екзотичних тварин: оленобика, гіпоппотама, камелопарда (симбіоз верблюда і барса), яким інколи уважався жираф. Про гіпопотама він пише, що саму тварину не бачив, але придбав його зуби, які перепродав у себе, тобто, мабуть, в Александрії. Насправді Косьма, якщо йти за його топографією індійської землі, досить точний, бо називає малабарські порти та ринки в містах чи землях, звідки різні купці, вимінюючи, до прикладу, смарагд, вивозять шовк, алое, гвоздику, сандал чи тканини для одежі. Переповідає історію про перського купця Сопарта, про свою подорож до внутрішньої Індії, коли їх супроводжували великі птахи, яких він називає сусфа. Власне їхня поява над головами мореплавців свідчила, на переконання Індикоплова, що течія може віднести їхній корабель ув відкритий океан. Вочевидь, що інакшого шляху для індикоплавів не було, щоби не проплисти Червоним морем уздовж Африки та Аравійського півострова, й діставшись до Арабського моря – плисти до Індії. В одному із епізодів Індикоплов розповідає цікаву історію, котра діється, мабуть, на території сучасної Ефіопії. Історія про золото, точніше, про тамтешню торгівлю-обмін. Йдеться про Ладаноносну країну, в якій чимало золота. Якийсь цар якихось аксомитів висилає своїх підданих по золото. Вони женуть своїх биків і беруть зі собою сіль та залізо. Прибувши розбивають табір, а тоді ріжуть биків і виставляють шматки м’яса та солі, туди ж підходять місцеві зі злитками золота, й кожен, забравши шматок м’яса і солі, який найбільше сподобався, залишає натомість своє золото. Це так відбувається тому, вважає Косьма, що ніхто не може порозумітися, бо не знають вони мови одні одних, а перекладачів також у них нема. Можна тільки дивуватися сміливості тодішніх купців, які долаючи різноманітні труднощі та постійно наражаючись на численні небезпеки, намагалися уже в ті часи прокласти шляхи по суші та морю поміж континентами. Вони були першими культурними посередниками, якщо не прямо, то принаймні розширювали межі уявного світу. Косьма Індикоплов, не дивлячись на численні подорожі, спілкування з різними людьми, був прихильником теорії пласкої землі, яку, як він уважав, накриває небесне склепіння, де розміщено Рай, а Пекло з демонами розміщалося в земних глибинах, тобто прямо під нашими ногами. Мені довелося побувати на малабарському березі, можливо, навіть там, куди точно допливав чи ні Косьма Індикоплов. Можу собі уявити яскраві враження мого попередника. І хоча мені не довелося бачити жодних тварин, яких описує Косьма, окрім звичайних блукаючих містом корів, Індія викликає суперечливі почуття. По-перше, ця жовта глиняна земля й розмазане жирне, як жовток яйця, повітря змінюють колір тільки в сезон дощів. Кольори землі та повітря перейняли мешканці, бо одягаються в яскраві одежі, додаючи ще більшої насиченості природній кольористичній гамі. Пряне спекотливе тепло, нічні крики екзотичного птаства, брунатні людські тіла, схожі на спилюжену твердь, – усе перевертає звичну уяву про навколишній світ, не кажучи про їжу, традиції та мову. Коли я читав переписану з декількома ілюстраціями працю Індикоплова церковнослов’янською мовою, то мені було помітно, як чорна та подекуди червона барви, саме такими чорнилами писано літери, покриті діакритичними знаками, свідчать про ґрунт і небо. Про зміст деяких слів доводиться здогадуватись, на мить замислившись над письмом, що зливається в один суцільний потік літер. Взагалі життя Косми можна поділити на два важливі етапи: торгівля та пов’язані з цим подорожі, а другий – вступ до монастиря в Райфі у південному Синаї, в якому й написано «Топографію». Місто неоднораз змінювало свою назву: у біблійні часи називалося Елім, а тепер Ет-Тур. Зрозуміло, що з нинішніх позицій уявлення цього купця і монаха про гору, за яку ховається сонце, і що світ своєю будовою нагадує скриню – виглядають наївними. Такі описи можуть тепер сприйматися виключно як зужиті метафори, коли автор більше довіряє власному оку. А релігійні погляди автора «Християнської топографії» близькі, як кажуть дослідники, до несторіанства, вчення, яке на Ефеському соборі було засуджено і названо єрессю. Та все ж дванадцятикнижна праця Косьми Індиклоплова, грецького купця й монаха з єгипетської Александрії, являє собою зразок ранньохристиянського уявлення про світ з детальним описом нових земель, в першу чергу африканського та малабарського узбережь. Косьма виклав у дванадцятьох книгах своє розуміння побудови універсуму, космогонії, питань біблійних і раннього християнства, про патріархів та пророків, про сонце і небеса, Старий Заповіт в Халдейському, Вавилонському, Перському та Єгипетському списках. Так-от, ув одній із перекладених книг церковнослов’янською, до слова, щедро ілюстрованій, представлено цікаву індійську флору. На одному малюнку ілюстратор зображує туземців, які тягнуть за вуздечку онагра, підвид кулана, поширений в Ірані, Сирії та західній Індії. На іншій зображено дикого вола з червоною стрічкою, заплетеною у його пишному хвості. Далі – єдинорога, водяного коня, вепрослона. Подорож із Індикопловом небесними й земними сферами, це навдивовиж цікава пригода навіть для сучасного читача, оскільки накладаючи наші знання про світ та всесвіт на знання, почерпнуті з тексту грецького купця, ми мимоволі повертаємося у світ уявлень, коли земля була пласкою, трималася на трьох китах, а християнські богослови не переставали полемізувати для встановлення єдиного канону. Тож чи був Косьма в Індії, чи ні, він все одно залишається Індикопловом.