Інцидент через спробу заїзду колони з семи габаритних військових машин у нижню частину Митрополитчих садів на Святоюрській горі в охоронній зоні ЮНЕСКО у Львові для проведення військових навчань зв’язківців цього тижня актуалізував потребу визначення правдивого призначення цієї території, її упорядкування та ревіталізації. Про стан Митрополитчих садів та їхній потенціал для розвитку громади міста поспілкувалися з речником Курії Львівської архієпархії УГКЦ о. Павлом Дроздяком та директоркою «Фундації духовного відродження» Оленою Карнаух.
Чому представники Курії Львівської архієпархії УГКЦ не погодилися на вимогу забезпечити заїзд вглиб території нижньої частини Митрополитчих садів?
Павло Дроздяк: Компетенцію надати такий дозвіл має лише Львівська міська рада як власник території, ми такої компетенції не маємо. У п’ятницю, 18 червня, від відповідного Концерну (Концерн РРТ, – ред.) у другій половині дня надійшло звернення до економа Курії Львівської архієпархії з проханням надати доступ на цю територію для проведення навчань військових із 22 до 25 травня.
У принципі, ми взагалі не мали компетенції відповідати на це звернення, але одразу скерували його також у ЛМР. Далі були вихідні, а у вівторок зранку ми побачили на площі припарковані важкогабаритні автомобілі. Вже сам заїзд такої техніки на площу був порушенням – це пішохідна зона, і заїжджати сюди можна тільки за дозволом місцевої влади.
Колона, яка мала намір заїхати на клаптик площею 300 квадратних метрів, що належить Концерну РРТ і розташований у нижній частині Митрополичих садів
Відбувся певний конфлікт, пов'язаний із браком комунікації, у нас вимагали відчинити заїзд. У тій ситуації ми ні в який спосіб не могли ні перешкодити, ні помогти у проведенні таких навчань, бо це не було нашою компетенцію. Проте мали зреагувати. Зараз діалог триває, ми хочемо вирішити це питання у межах чинного законодавства. Якщо ЛМР надасть дозвіл, ми будемо зобов’язані відчинити заїзд.
Концерн РРТ, який звернувся про надання доступу для заїзду техніки, все ще має на цій території комунікаційний вузол для обслуговування потреб Держспецзв’язку. Ви розцінили спершу їхні дії як спробу рейдерства через те, що Концерн оскаржує в суді передачу нижньої частини садів у користування Курії Львівської архієпархії УГКЦ?
Павло Дроздяк: У нас виникло дуже багато застережень. Ми не могли їх впустити на цю територію, хоч вимагали. Земельна ділянка, на яку претендує даний Концерн, є дуже невеличкою (близько 300 м кв., – ред.), на ній не вдасться розмістити всю ту спецтехніку, яка прибула для проведення навчань. У цій ситуації ми ні в який спосіб не могли ні перешкодити, ні допомогти у проведенні таких навчань, бо це не було нашою компетенцію – це компетенція ЛМР.
У вересні 2020 року Львівська міська рада ухвалила рішення про передачу території нижньої частини Митрополитчих садів на Святоюрській горі у постійне користування Курії Львівської архієпархії УГКЦ. Яке значення цього рішення і чи реалізується воно на практиці?
Павло Дроздяк: Ця ухвала Львівської міськради була дійсно історичною, адже йдеться про реституцію церковного майна, повернення тої території, яка належала Церкві. І воно історичне у тому сенсі, що відкриває шлях до впорядкування території садів площею близько 2 га та створення відкритої рекреаційної зони з актуальними громадськими функціями, без жодних капітальних забудов, адже вона перебуває у колі охоронної зони ЮНЕСКО.
Нижня частина Митрополичих садів
Оскільки на цій території все ще знаходяться об’єкти Держспецзв’язку, дане рішення ЛМР було оскаржене, справа до сьогодні перебуває на розгляді у суді.
Яким є концептуальне бачення розвитку упорядкування території нижніх Митрополитчих садів?
Павло Дроздяк: Ми не маємо можливості звертатися до фахівців по розробку концепції упорядкування території нижніх садів і вчиняти будь-які дії у цьому напрямі, поки суд не винесе своє рішення у цій справі. Ця ситуація не дозволяє організувати архітектурний конкурс на впорядкування території.
Проте ми маємо стратегічне концептуальне бачення – що це має бути рекреаційна зона, громадський простір, де розвиваються соціальні ініціативи, корисні парафіянам і місту. Цей простір має бути доступним, відкритим. Без сумніву, концепція упорядкування нижньої частини Митрополитчих садів у майбутньому має бути погоджена з містом та пройти широке громадське обговорення.
Толока у нижній частині Митрополичих садів
Поки триває судовий розгляд, ми не можемо нічого зробити. Зараз ця територія зовсім не загосподарьована, не облагороджена і перебуває у занедбаному стані.
Але ми маємо добрий приклад загосподарювання території верхніх Митрополитчих садів, які є у власності Львівської архієпархії УГКЦ. Завдяки діяльності «Фундації духовного відродження» зараз, у часі пандемії, маємо гарний майданчик під відкритим небом для проведення різних заходів і соціальних проєктів.
Чому «Фундація духовного відродження» опікується розвитком території верхніх Митрополитчих садів власне як простору для проведення різноманітних заходів і подій?
Олена Карнаух: «Фундація духовного відродження» – це благодійна організація, створена у структурі Львівської архієпархії УГКЦ 2012 року. Ми виступаємо своєрідним координатором, відповідальним за розвиток і підтримку соціальних проєктів та ініціатив Львівської архієпархії УГКЦ.
У структурі архієпархії є комісії, що опікуються різними соціальними аспектами: комісія у справах молоді; комісія охорони здоров’я, яка працює з медичними капеланами, котрі служать у лікарнях Львова та області; чи це душпасторство нечуючих, які мають можливість щонеділі слухати літургію мовою жестів та молитися. Усі ці служіння потребують певної підтримки.
Громадські заходи у нижній частині Митрополичих садів
Наше завдання – промоційно-фандрейзингове: розповідати про ці ініціативи, використовуючи сучасні методи і засоби поширення інформації, та організовувати різноманітні публічні, промоційні заходи, що дає можливість залучати однодумців, підтримку.
Активну діяльність ми почали у 2014 році. У межах загальноміської програми «Люди для Майдану» було зібрано кілька мільйонів гривень для тих, хто постраждав на Майдані. Їх передали Фундації, і потерпілі з Львівщини зверталися по допомогу – ми займалися всіма організаційними питаннями щодо виділення цієї допомоги.
Завдяки залишку коштів ця діяльність згодом переросла у програму «Люди для військових». Також почали розвивати напрям військового капеланства. Владика Степан Сус став настоятелем Гарнізонного храму, і напрям військового капеланства та всебічної допомоги війським зараз добре працює.
Майстер-класи на території нижніх Митрополичих садів
«Фундація духовного відродження» розташовується у межах Святоюрського комплексу. І, реалізуючи згадувані програми, ми почали задумуватися над тим, що потрібна локація для проведення наших заходів, яка буде і місцем розвитку фандрейзингу. Заходи ми почали проводити у більш доглянутій верхній частині Митрополичих садів, які є у власності Львівської архієпархії.
Після Майдану, коли все почало повертатися до життя, комісії Львівської архієпархії напрацювали нові проєкти, і ми почали задіювати територію верхніх садів, щоб якісно розповідати про ці ініціативи.
Проведення показів українських вишиванок у Митрополичих садах є прикладом такої діяльності?
Олена Карнаух: У 2013 році оргкомітет «Леополіс Джаз Фест» запропонував на нашій локації разом із дизайнеркою Оксаною Караванською започаткувати благодійні покази української вишиванки. Вони відбувалися п’ять років поспіль, і кожного року мали різні цілі, ми ставили собі за мету підтримати ті чи інші проєкти.
Який ефект вони принесли?
Олена Карнаух: Насамперед йшлося про промоцію. До нас завітали люди, які до того не знали, що Церква може бути такою відкритою. На цих показах були і наші єпископи, владики, і зірки шоу-бізнесу, і різні відомі люди. Це дало нам можливість більше розповісти і показати, що Церква є відкритою, сучасною і присутньою через свої проєкти у різних соціальних середовищах.
Інша річ – звісно, фінансовий результат. Завдяки зібраним благодійним коштам було реалізовано багато проєктів у різних напрямах. Наприклад, проєкт душпастирства для нечуючих, який переріс у проєкт «Почуй мене» – пілотні курси жестової мови. Ці напрацювання ми передали УТОС. Також це дало поштовх до заснування самими нечуючими два роки тому «Першого галицького товариства глухих», з яким ми досі маємо співпрацю. Підтримка перших кроків відкрила можливість для ґрунтовної роботи щодо кращої адаптації нечуючих у суспільстві.
Верхня частина Митрополичих садів повністю впорядкована
Також було профінансовано низку молодіжних проєктів: проведення конкурсу «Кубок радості», фестивалі для молоді, різноманітні навчання для молодих лідерів.
У 2015 році зібрали кошти на оновлення кількох кімнат у паліативному відділенні Шпиталю Шептицького, де перебувають важкі хворі.
Паралельно ми завше говорили про потребу відновлення Митрополичих садів. У 2017 році один із благодійників, який був присутній на показі українських вишиванок, зголосився суттєвіше допомогти у відновленні верхніх Митрополичих садів. Він пожертвував близько трьох мільйонів гривень. Тут поновили насадження, частково замінили комунікації – систему поливу, озвучення. Вдалося створити хоч невелику, але дуже затишну й атмосферну територію.
Верхня частина Митрополичих садів
Після того, як територія верхніх Митрополичих садів була освячена, четвертий благодійний показ вирішили провести у нижній частині Митрополичих садів за арками, залишивши територію верхніх садів лаунж-зоною. Тоді для нас це був крок до розширення наших горизонтів.
Показ Оксани Караванської у нижній частині Митрополичих садів
Львівська архієпархія хотіла б закріпити ці функції: використовувати верхні сади для потреб духівництва, а нижні – для соціальної діяльності та громади?
Олена Карнаух: Верхня частина садів – невелика, компактна і приватна територія, де мешкають наші єпископи. Вони потребують певного приватного простору. За часів митрополита Шептицького ця частина теж була приватним простором митрополита, який міг там організовувати особисті зустрічі. А нижню частину садів використовував для соціальної активності. Є багато свідчень про те, що митрополит ділився плодами фруктових дерев із садів з сиротами, які виховувалися у дитячих садках, котрими опікувалися сестри-монахині. Також він давав можливість господарювати отцям-студитам – вони мали тут свої городи, щоб себе забезпечувати.
Комунікація із містом про те, щоб повернути у користування Церкві нижні Митрополитчі сади у природний спосіб відбувалася завжди, адже ми неодноразово співпрацювали з управліннями міської ради у спільних проєктах.
Верхні Митрополичі сади – безпосереднє продовження митрополичих палат, де зараз мешкають єпископи
Про те, щоб активніше задіювати територію нижніх садів для громадськості, думки з’явилися у 2015 році, коли до собору Святого Юра до копії нерукотворного образу Ісуса Христа прибувало дуже багато людей. Ми вирішили поприбирати після паломництва, і вперше тоді зайшли на територію нижніх садів та провели першу толоку, а на початку травня спільно з працівниками Центру творчості для дітей та юнацтва «Погулянка» організували перший дитячий митецький пленер. Це був перший захід на території нижньої частини садів, і він відбувся дуже малим ресурсом – застелили килим, поставили мікрофони та забезпечили дітей засобами для творчості. На першому пленері діти малювали, як вони бачать митрополита Андрея. Це було у рік 150-річного ювілею, коли відкрили пам’ятник. Надалі ця ініціатива переросла у більший проєкт – у міжнародний конкурс дитячої творчості «Золотий мольберт», який підтримує талановитих юних художників.
Надалі ми щороку – окрім 2020-го, коли був карантин – проводили толоки у нижніх Митрополичих садах. У цьому нам допомагали компанія АVЕ, компанія «Ековей», працівники мережі аптек DS, військові Академії сухопутніх військ. Завдяки цьому змогли у 2016 році організувати концерт дитячої творчості до Дня міста, а в наступні роки – концерти аматорських колективів.
Цього року після Великодня робили перші спроби толоки, але ми змушені були призупинити їх через судовий процес щодо оскарження рішення Львівської міськради від вересня 2020 року про надання території нижніх Митрополичих садів у користування Курії Львівської архієпархії УГКЦ. У цій ситуації ми маємо дочекатися завершення процесу.
Проте Фундація має концептуальне бачення розвитку нижніх садів?
Олена Карнаух: На загал ми у Фундації маємо бачення і надалі будемо його пропонувати – щоб в основу концепції відкритості цієї території лягла діяльність самого митрополита, коли він ділився плодами. Ця рекреаційна зона мала б стати не звичним парком, а громадським простором.
Два роки тому відбувалося обговорення з залученням різних зацікавлених людей. Спілкувалися з першим заступником міського голови Андрієм Москаленком про те, якою має бути концепція цього громадського простору, щоб у подальшому оголосити відповідний архітектурний конкурс.
Нижні Митрополичі сади до того, як там відбулася толока
Під час обговорень сходилися на тому, що ця локація мала б бути повністю пристосована для проведення заходів: концертів, зустрічей, форумів, які мають позитивний соціальний вплив. Капітальних споруд на цій території будувати не можна. Тим часом ми говорили, наприклад, про літню сцену, де за доброї погоди можна було б поводити форуми під відкритим небом, пікніки громадських організацій, кінопокази просто неба.
Також говорили про те, що територія має бути відкрита для громади. Щоб підтримувати її в доброму стані, пропонувалося зробити її відкритою – приміром, з 10:00 до 22:00.
Наразі ж територія нижніх садів є непристосованою, є багато ям, старих бетонних конструкцій у землі. Щоб її дослідити, якнайкраще загосподарювати, оновити насадження, створити необхідну інфраструктуру – необхідно залучати фахівців, а потім узгодити з владою міста, громадськістю. Поки що таких кроків не відбувалося через суд.
Вихід із Митрополичих палат у верхню частину садів
Розмовляла Юлія Поліковська
25.06.2021