Звісно, від режиму Лукашенка давно ніхто не очікує нічого доброго. Утім піратське захоплення літака з використанням винищувача шокувало навіть найпалкіших критиків бацьки.
У неділю, 23 травня, відбулася безпрецедентна подія у, здавалося б, такій багатій на пригоди історії світової цивільної авіації. Влада в Мінську підняла у повітря винищувач лише для того, щоби захопити літак, який пролітав транзитом над територією Білорусі. Згодом з’ясувалося, що все це було зроблено винятково для того, щоб заарештувати білоруського опозиціонера-еміґранта Романа Протасевіча, який перебував на облавку.
Але все за порядком. Хто такий Роман Протасевіч? Опозиціонер з дитинства. Його батько – Дмитро Протасевіч – був військовослужбовцем, у чині підполковника він працював викладачем у військовій академії. Утім Олександр Лукашенко позбавив його військового звання, роботи й усіх пільг за критику білоруської влади.
Сам Роман уперше «попав під роздачу» ще в підлітковому віці. 2011 року, коли йому заледве виповнилося 16, його затримали за участь в акціях «мовчазного» протесту, який проводився в соціальних мережах проти режиму Лукашенка. Після цього Романа відрахували з університетського ліцею і йому довелося продовжити навчання в звичайні середній школі. Того ж року він став членом Молодого фронту – молодіжного крила опозиційного Білоруського народного фронту.
2012 року Роман Протасевіч вступив на факультет журналістики Білоруського державного університету. Але незабаром був відрахований – зокрема за те, що був адміністратором великої опозиційної групи в соціальній мережі Вконтакте. Утім це не зашкодило журналістській кар’єрі Романа – він працював кореспондентом Єврорадіо, в білоруській редакції радіо «Свобода», займався фоторепортерською діяльністю.
Відчуваючи, що небезпека арешту зростає, Протасевіч у січні 2020 року полишив свою батьківщину й переїхав до Польщі, де й подав прохання про надання притулку. Там він разом зі Степаном Пуцілом заснував телеграм-канал NEXTA, який став одним із найпопулярніших у Білорусі опозиційних видань. Запощені на ньому критичні до білоруської влади відепрограми набирали мільйонні перегляди. Найпопулярнішими серед них стали «Лукашенко. Кримінальні матеріали» і «Лукашенко. Золоте дно».
Степан Пуціло і Роман Протасевіч
Восени 2020 року, тобто в часи, коли в Мінську та інших містах країни проходили масові акції протесту, КДБ і Слідчий комітет Республіки Білорусь заочно висунули проти Протасевіча і Пуціли обвинувачення за статтями 293 («організація масових заворушень»), 130 («підбурювання до ворожості») та 342 («організація та підготовка дій, які грубо порушують громадський порядок»). Їх обох оголосили в розшук як осіб, котрі «закликають до протестів, перекриття доріг, страйків, координують несанкціоновані масові заходи з конкретними місцями проведення та маршрутами подорожей». СК надіслав польській владі прохання про їхню екстрадицію. Варшава, звісно, відмовила.
Зрозуміло, що Романа не чекало на батьківщині нічого доброго. Не виключено, що його підконтрольні режиму суди засудили б там до смертної кари. Тож він, звісно, навіть близько не планував повертатися до Білорусі, допоки при владі перебуває Лукашенко.
23 травня в Атенах Роман Протасевіч разом зі своєю дівчиною сіли, нічого не підозрюючи, в літак Boeing 737-800 авіакомпанії Ryanair, який прямував до Вільнюса. Ну, тобто не зовсім нічого не підозрюючи, бо на летовищі в Романа стався дивний інцидент, коли один російськомовний пасажир зненацька спробував сфотографувати його документи. Утім він ще не сприйняв це серйозно.
Поважно захвилювався Роман щойно тоді, коли в небі над Білоруссю поруч з авіалайнером з 171 пасажиром з’явився винищувач і змусив пасажирський літак повернути до Мінська під приводом, що на облавку заховано вибуховий пристрій.
Пасажири цього ж рейсу розповіли згодом порталу Delfi: «Після раптового маневру літака один хлопець почав панікувати, схопився за голову. Тільки тоді ми не зрозуміли, чому. Жодного конфлікту до тих поворотів літака не було, жодних скандалів, ніхто ні з ким не сварився. Тільки коли хлопець (Протасевіч, – Z) дізнався, що ми йдемо на посадку, він засмутився. Нас всіх по четверо вивели, собаки обнюхали всі наші речі. Того хлопця відвели вбік, його речі витрусили на злітну смугу. Ми запитали його, що відбувається. Він сказав, хто він такий, і додав: “Тут на мене чекає смертна кара”. Він був уже спокійнішим, але тремтів. Поруч з ним постійно стояв офіцер, і незабаром військовики його просто вивели».
Жодного вибухового пристрою в літаку виявлено, звісно, не було. Через п’ять годин перебування на мінському летовищі літак зміг вилетіти до місця призначення – до Вільнюса, але вже без Романа і його дівчини (та ще чотирьох пасажирів, про яких поки що нічого не відомо).
Отже, все це була спецоперація Лукашенка. Білоруська влада цього навіть не приховує – навпаки, нахваляється своєю спритністю й залякує інших опозиціонерів, що їх очікує така ж доля.
Близький до лідера Білорусі Олександра Лукашенка телеграм-канал «Пул Первого» повідомив, що ситуація з літаком була на контролі глави держави. Згідно з повідомленням, «за дорученням головнокомандувача для супроводу пасажирського літака в небо було піднято винищувач МіГ-29». «Лукашенко дав беззастережну команду: літак розвертати і приймати. В цій ситуації найголовніше – безпека і життя людей!» – повідомив «Пул Первого».
Але тепер абстрагуємося від особи Романа Протасевіча, хоч би як нам було шкода хлопця, й зосередимося на діях білоруської влади щодо Boeing 737-800 ірландської авіакомпанії Ryanair. Багато хто вже встиг звинуватити авіакомпанію, що мовляв вона підіграла Лукашенкові у справі нахабного затримання опозиціонера. У будь-якому разі, цілий світ з нетерпінням чекав пояснень від авіакомпанії – і нарешті вони з’явилися в понеділок, 24 травня.
Виконавчий директор Ryanair Майкл О'Лірі (Michael O'Leary) у коментарі для видання NewsTalk назвав дії білоруської влади щодо літака «викраденням, спонсорованим державою». Він зазначив, що це перший такий випадок в історії європейської авіації.
Окрім того, Майкл О'Лірі розповів, що на облавку літака могли бути присутні кілька співробітників КДБ Білорусії. Це ж підтверджують і литовські видання, які через свої джерела в правоохоронних органах дізналися про свідчення пасажирів літака. Згідно з ними, на облавку перебували співробітники білоруських спецслужб, які «ініціювали бійку з екіпажем Ryanair», наполягаючи на тому, щоб літак через уявну бомбу повертав до Мінська. Попри те, що летіти до Вільнюса було вдвічі ближче. Хоча головним чинником, який змусив екіпаж таки змінити маршрут і приземлитися в столиці Білорусі, був винищувач МіГ-29, який погрожував застосувати військову силу.
Інцидент з літаком нівроку обурив світову спільноту. Сполучені Штати, Євроунія, Велика Британія тощо вже висловили свої вимоги білоруській владі негайно відпустити затриманого Романа Протасевіча. Захід вчергове домовляється про евентуальні санкції проти режиму Лукашенка. Багато авіакомпаній, не чекаючи запровадження санкцій, вже розпочали оминати повітряний простір над Білоруссю.
Тим часом російські ЗМІ, а також проросійська преса в Україні намагаються порівняти інцидент з Протасевічем з нібито схожим «кейсом ваґнерівців». Коли українські спецслужби планували посадити в Києві літак, який прямував із Білорусі до Туреччини, аби затримати бойовиків ПВК «Ваґнера», котрі воювали в Україні. Та операція так і не відбулася через злив інформації. Утім запитання ставиться таким чином: «Якщо таке хотіла провернути Україна, то чому не можна Білорусі?»
Але ті, хто ставить таке запитання, нехтують головними відмінностями між двома кейсами. По-перше, у білоруському випадку йдеться про журналіста-опозиціонера, котрий не зробив нікому жодної шкоди. В українському випадку маємо справу з вбивцями-виродками, на сумлінні яких десятки чужих забраних життів, наймансткво, інші злочини проти людяності. По-друге, в білоруському випадку для затримання рейсу використовувалося брехливе повідомлення про бомбу, а головне – бойовий літак, який примусив пасажирський авіалайнер змінити курс. Тобто фактично можемо говорити про піратство на кшталт сомалійського, лише в повітряному просторі. В українському випадку планувалося, що хтось із пасажирів симулюватиме важку недугу, аби пілоти змилостивилися й посадили літак у Києві. Про жодні винищувачі чи інший силовий тиск мова не йшла. По-третє, у білоруському випадку йдеться про реалізований акт державного тероризму. В українському випадку йдеться про ймовірну операцію. І не факт, що пройшла б вона саме так. Наприклад, можна було відмовитися від посадки літака в Києві, а домовитися з турецькою владою про затримання «ваґнерівців» у Стамбулі з наступною екстрадицією.
Аналізуючи білоруський інцидент з літаком, важко позбутися враження, що не обійшлося тут без «руки Кремля». Схоже на те, що саме Москва хитро підкинула Мінську ідею такої операції, аби схопити опозиціонера. Адже після такої витівки Мінська слід очікувати, що Захід нарешті зважиться на поважний санкційний тиск на Білорусь. А це, зокрема, означатиме, що Олександр Лукашенко стане ще більш залежним від Кремля.
