Тиждень, що минув викликав підвищення тиску у гіпертоніків і змусив всіх, хто знайомий з творчістю Ігоря Губермана згадати один із його «гаріків»:
И мерзко, и гнусно, и подло,
и страх, что заразишься свинством,
а быдло сбивается в кодло
и счастливо скотским единством.
Це про людей, які засіли «нагорі», які люблять одне одного до нестями навіть коли трапляються неприємні казуси.
Ганьба тижня
Начальник київських міліціонерів Валерій Корняк в оточенні недоброзичливців обіцяв, що нікого за події довкола Святошинського райвідділу карати не будуть. Потім генерал-лейтенант посміливішав
Міліція продовжує бути «весь вечір на манежі». Міністр МВС Віталій Захарченко, коли в його відомстві з’явилися дуже великі проблеми пішов у відпустку. Це можна порівняти лише з раптовим виходом на урльоп шефа лікарні, у якого «раптово» почали мерти пацієнти. Зрештою пішов, то й пішов, країна бачила ще й не такі бздури. Головним спікером став начальник ГУ МВС у Києві Валерій Корняк, який перший кинувся говорити з людьми, що штурмували Святошинський райвідділ міліції. Бесіда генерал-лейтенанта була милою аж до оскоми. Перебуваючи на чужій території Корняк спасував, а вже потім набрався сміливості і сказав, що всім воздасться за їх справами.
Понад того з простим людом Корняк не говорив поза своєю територією і власними виступами ще більше опустив реноме правоохоронних органів. «Беркут» розігнав наметове містечко на Майдані, трошки потуцав в писок журналістів. Генерал-лейтенант на то реагує таким чином: «Ніхто нікого не бив», а потім каже: «Не зловживайте терпінням міліції, єдине прохання – не підходьте дуже близько, не лізьте в епіцентр». В київському зоопарку на клітці з горилою висить табличка «Не дражніть тварину, кидається лайном». Чомусь саме такі асоціації виникають після слів пана Корняка.
А, якщо згадати цифри, то горили з генералами можуть взятися за лапки. За всіма соціологічними опитуваннями, міліціонерам довіряють десь близько 1% громадян держави. В «органах» трудиться десь близько 300 тисяч, з чого робимо висновок, що довіряють міліціонерам вони самі і члени їх родин. Та й то не всі.
Фемід тижня
Мікі Рурку не пощастило народитися в Єнакієвому, але хай тішиться, що має такий мотоцикл, як в Овчаренка
Ще зовсім недавно говорили, що бути «макєєвським» це круто. Тепер виявилося, що вся крутизна сконцентрувалася в Єнакієвому. Саме звідти родом новий голова Конституційного суду В’ячеслав Андрійович Овчаренко.
Чоловік відзначився закінченням Полтавського вищого зенітно-ракетного командного Червонопрапорного училища імені генерала армії М.Ф. Ватутіна (кваліфікація: «Інженер з експлуатації радіотехнічних засобів), 1987-го закінчив Харківський юридичний інститут імені Ф.Е. Дзержинського (кваліфікація: «Юрист», спеціальність: «Правознавство»).
Але є в його біографії маленька загадка. В офіційному життєписі Овчаренка говориться: «З вересня 1983 року по листопад 1984-го обіймав посаду юридичного консультанта на Єнакіївському авторемонтному заводі виробничого об'єднання «Орджонікідзевугілля». У листопаді-грудні 1984 року працює юридичним консультантом юридичного відділу ВО «Орджонікідзевугілля». З січня 1985 року по червень 1987-го обіймав посаду слюсаря Єнакіївської тепломережі». Що треба було накоїти, аби з юристів піти махати напильником, може уявити собі тільки сценарист радянських фільмів про соціалістичний реалізм.
Але вже в 1987 наш герой повертається під крило Феміди і працює адвокатом Донецької обласної колегії адвокатів, потім суддею Єнакіївського міського суду, потім заступником Кіровського міжрайонного прокурора (м. Єнакієве), в жовтні 2001 року став суддею Єнакіївського міського суду, в грудні 2001-го – головою Єнакіївського міськсуду.
Геть пішов в гору В’ячеслав Андрійович, коли в серпні 2006 року Верховна Рада України призначила його на посаду судді Конституційного Суду України.
Тепер Овчаренко є головною людиною в будівлі, яку свого часу будували за гроші, що спершу планувалися на завершення будови нафтопроводу Одеса-Броди. Юрист-слюсар буде командувати Конституцією, але в тому немає нічого прикрого. Нерозуміння виникає від того, що, виявляється для просування ієрархічною драбиною треба насамперед бути уродженцем славного міста, що подарувало світові президента України Віктора Януковича.
А на такі «дрібниці», як придбання суддею на далеко не найвищу в світі зарплату купи автомобілів та мотоциклів серед яких і Harley Davidson, можна увагу не звертати. Це абсолютно звична річ для вітчизняних джунглів.
Злосусідство тижня
На азовський берег іноді викидає не тільки рибу, а і людські трупи
Простому громадянинові України неможливо пояснити термін «територіальні води Російської Федерації в Азовському морі». В цьому водозбірнику багатому на рибу є все, крім законного поділу між двома державами території. Свого часу історію з побудовою дороги на Тузлу аргументували тим, що росіяни хочуть таким чином відігнати до своїх берегів всю рибу в Азові. Українці ловили те, що плаває біля Криму і дивилися в сторону Таманського півострова.
17 липня українські рибалки займалися тим, чим і мали, і були атаковані російськими прикордонниками. В результаті четверо наших співвітчизників загинули, а сусіди назвали їх браконьєрами. «Розпочате розслідування правоохоронними органами і Міністерством закордонних справ України. Ми сподіваємося на співпрацю російської сторони в цьому питанні, щоб не допустити таких інцидентів надалі», – заявив міністр закордонних справ Леонід Кожара. Та в.о. міністра закордонних справ України Руслан Демченко вручив тимчасовому повіреному Росії в Україні Андрію Воробйову ноту з вимогою об'єктивного розслідування загибелі моряків. Якщо хтось думає, що в цьому контексті знайдеться хоч якесь мінімальне місце добросусідству, то такому небораку можна повірити і в приваби Митного союзу.
Апокриф тижня
Після цих обіймів Янукович мав би йти говорити з неопалимою купиною
«Євреї не мали своєї держави дві тисячі років і пройшли далекий шлях. Але, тим не менш, вони прийшли до своєї держави нелегким шляхом через кров і страждання. Мойсей сорок років вів народ по пустелі теж через страждання. Так от у Януковича сьогодні дуже нелегка роль з таким скреготом провести нас до Європи, і я особисто б порівняв його з Мойсеєм. Його лають, і Мойсея лаяли і проклинали – куди ти нас ведеш, ми втомилися, хочемо жерти, повертаємо назад... Але він продовжував свою місію», – так сказав якомусь європарламентареві народний депутат від Партії регіонів Ян Табачник.
Таким чином Ян Піневич натякнув прямим текстом, що Віктор Федорович водитиме українців за собою, як Мойсей, сорок років. Три роки вже веде. Посполиті скиглять майже за Франком «Наші кози голодні», і щастя нам, що Табачник не читав каменяреву поему, бо наговорив би ще купу гречаної вовни.
Колись ця людина з акордеоном хвалилася, що має хату більшу, ніж у президента, мав проблеми на предмет присвоєння київської землі на берегах Дніпра. Цьому Табачнику, як і не менш відомому, все зійшло з рук і лишається лише знову ж таки згадати Губермана:
Мне жаль небосвод этот синий,
жаль землю и жизни осколки;
мне страшно, что сытые свиньи
страшней, чем голодные волки.
22.07.2013