Рондо.

Узор тремтячих зорь

Горить у темні небосхила,

Вода болот, ставків, озер

Його у глибині своїй одбила,

І гімн співає жабів хор

Красі, яку з'явила

Вода калюж. Напоє мла простор

І згасне ранком їх чарівно-милий

            Узор.

І сонце, що в калюжах зорі погасило,

Вони кленуть. І чує бір

І чує поле пісню їх безсилу,

Та жаб не чути в небі вище гір,

Там, де чиясь рука зробила

             Узор.

[Воля, 12.03.1921]