Науковці виявили, що теперішні вакцини та терапії на основі моноклональних антитіл менш ефективні проти британського та південноафриканського варіантів SARS-CoV-2. Звідси випливає невтішний висновок, що існує висока ймовірність повторних інфікувань.
Дослідження опублікували 8 березня 2021 року в журналі Nature, а його препринт був доступний на платформі BioRxiv з 26 січня.
Висновки науковців підтверджують результати випробування вакцини Novavax – стверджують головний автор публікації директор Дослідницького центру СНІДу Аарона Даймонда та професор медицини Колумбійського університету Девід Хо. Наприкінці січня компанія-розробник вакцини повідомила, що вона була на 90% ефективною під час випробувань у Сполученому Королівстві, але лишень на 49,4% у Південній Африці, де превалює варіант вірусу B.1.351.
«Наше дослідження і дані клінічних випробувань вказують на те, що мутації вірусу відбуваються по такій траєкторії, яка дозволяє йому уникати наших теперішніх вакцин і терапій, що спрямовані проти його білкових шипів», – стверджує Хо.
«Якщо загрозливе поширення вірусу триватиме, а критичні мутації у ньому і надалі накопичуватимуться, ми можемо бути приречені постійно “доганяти” вірус, який мутуватиме швидше, ніж ми встигатимемо створювати проти нього вакцини, як це вже давно відбувається з вірусом грипу, – вважає науковець. – Щоб цього не сталося, потрібно якнайшвидше сповільнити передачу вірусу через посилення карантинних заходів і прискорення вакцинації».
Після вакцинації імунна система людини виробляє антитіла, які здатні нейтралізувати вірус. Хо та його команда виявили, що антитіла у зразках крові людей, яким ввели вакцини від Pfizer та Moderna, були менш здатними нейтралізувати два варіанти вірусу – B.1.1.7, що появився минулого вересня в Англії, та B.1.351, який виявили наприкінці грудня у Південній Африці. Активність нейтралізуючих антитіл проти британського варіанта знизилися вдвічі, тоді як проти південноафриканського – аж у 6,5–8,5 разів.
«Малоймовірно, що приблизно двократне зниження нейтралізуючої активності проти британського варіанта матиме суттєвий вплив завдяки значній “подушці” залишкової активності, – стверджує науковець. – Ми це побачили за результатами випробування Novavax, яка проти британського варіанта була ефективною на 85,6%».
Проте інформація про зниження нейтралізуючого потенціалу проти південноафриканського варіанта є тривожнішою. У цьому дослідженні не розглядали ще один недавній варіант вірусу, який виявили в Бразилії (B.1.1.28), але враховуючи схожий характер мутації між цими варіантами, науковці очікують, що організм реагуватиме на нього приблизно так само, як на південноафриканський.
«Потрібно завадити вірусу поширюватись. Це можливо зробили шляхом посилення карантинних заходів, зокрема носіння масок та дотримання соціальної дистанції, та прискорення кампанії з вакцинації. Сповільнення поширення вірусу одночасно зупинить розвиток мутацій у ньому», – каже Хо.
Дослідження також виявило, що окремі терапії на основі моноклональних антитіл, що використовують для лікування пацієнтів з COVID-19, можуть не спрацювати проти південноафриканського варіанта. Ґрунтуючись на дослідженні плазми пацієнтів, які перехворіли на СOVID-19 на ранніх етапах пандемії, варіант B.1.351 з Південної Африки має високий потенціал повторного інфікування.
Вакцини та терапії на основі моноклональних антитіл діють шляхом розпізнавання спайк-білку SARS-CoV-2, тож науковці проаналізували мутації у ньому, в британському та південноафриканському варіантах вірусу.
Зокрема, вони створили псевдовіруси SARS-CoV-2 (віруси, які мають аналогічні спайк-білки, але не зумовлюють інфекцію) із вісьмома мутаціями, які виявили в британському варіанті, і дев’ятьма, які знайшли у південноафриканському.
Згодом вони виміряли чутливість цих псевдовірусів до моноклональних антитіл, які розробили для лікування хворих із COVID-19, реконвалесцентної сироватки від пацієнтів, що перехворіли на початку пандемії, а також сироватки від пацієнтів, які отримали щеплення вакцинами від Moderna і Pfizer.
Дослідники виміряли нейтралізуючу активність 18 різних моноклональних антитіл, двоє із яких використовують у ліцензованих у Сполучених Штатах препаратах проти COVID-19.
Виявилось, що більшість антитіл були все ще сильними проти британського варіанта, хоча їхня активність проти нього дещо знизилася. Щодо південноафриканського варіанта вона ж була або повністю, або суттєво втраченою. Це, зокрема, стосується препаратів бамланівімаб (LY-CoV555, ліцензованого для використання у США), чиї антитіла були повністю неактивні проти південноафриканського варіанта, та казирівімаб, одного з двох антитіл у ліцензованому «коктейлі» REGN-COV, чия активність проти південноафриканського варіанта знизилась у 58 разів, порівняно з оригінальним вірусом. При цьому друге антитіло у препараті – імдевімаб – зберегло свою активність, як і увесь «коктейль».
«Рішення про використання цих терапій залежатимуть передусім від локального поширення південноафриканського та бразильського варіантів. Це підкреслює важливість проведення геномних досліджень та розробку терапій антитілами наступного покоління», – стверджує Хо.
Сироватка крові більшості пацієнтів, які одужали від COVID на ранніх етапах пандемії, мала в одинадцять разів менше нейтралізуючої активності проти південноафриканського варіанта і в чотири рази менше проти британського. «Побоювання полягають у тому, що ймовірність інфікування є вищою, якщо людина повторно зустрінеться саме з цими варіантами вірусу», – резюмує науковець.
Study of coronavirus variants predicts virus evolving to escape current vaccines
ScienceDaily, 8/03/2021
Зреферував Є. Л.
15.03.2021