Мережаю меріжечки,
мережаю,
На тернові доріжечки
не вважаю.
Що шляхами тернистими
поволочу,
То сльозами перлистими
ісполочу...
Мережаю меріжечки,
мережаю,
На далекі доріжечки
посилаю
На могилі край дороги
спів'ю, спів'ю
Та хоч мої трудні ноги
сплинуть крів'ю.
Мережаю я мережки,
мережаю,
На високі скельні стежки
намотаю...
З долин квіти, з верхів терни
ізбережу,
Товариша — тихі думи
помережу...
9. X. 1917. р.
***
Зелені гори, мов та рута,
мов та рута.
Далечінь синя, незбагнута,
незбагнута.
Далечінь синя, мла перлова,
мла перлова.
Немов заслона та шовкова,
лелійова,
Немов закрила за горою
все собою:
Мій край коханий, любов мою,
долю мою.
І я мав човен без весельця,
без весельця.
Туга доходить до дна серця,
до дна серця...
[Воля, 26.02.1921]
01.03.1921