Як вернеш на рідні діброви...

Як вернеш на рідні діброви,

Вклякни й молись: —

Ще не застигли струї крови,

Що тут лились.

Як меш числити гроби в ночі

Тихо молись: —

Так багрянив тут прапор волі

Брат твій колись.

Як стрінеш сироти й каліки,

То поклонись: —

Бо незглубимі слізні ріки,

Що тут лились.

А як меш згарища минати —

К землі припадь: —

Бо так ранилась твоя мати,

Що крок, що пядь.

І при святих тих її ранах

Обіт постав: —

Щоб ти невільником в кайданах

На ній не став!..

Щоб не торкала чорна зрада

Тих місць святих...

Щоб не топтала чужа влада

По ранах тих...

[Воля, 19.02.1921]