Куди я піду, все в слізнім сліду.
Куди я зайду, все смуток найду.
Сльози обітру, смуток покину,
Злину я, злину в тиху долину.
В тихій долині струя шелеще.
Питаю струї, чи милий є ще?...
А струя шепче жалібну мову...
Піду я, піду в густу діброву.
Вмирають слова, вмирають слова:
Шепче діброва, що я вже вдова!
І ідуть вістки не знати звідки,
Що мої діти — бідні сирітки...
Падають роси на тонкі лози.
Гей, то не роси, лиш сиріт сльози.
_________
В кождій хатині, в кождій родині...
Пішов плач вдовин по Україні.
***
Де ти, милий, вандруєш,
Що ти мене не чуєш, не чуєш?
Я вандрую день і ніч,
Не здіймаю кріса з пліч, кріса з пліч...
Де ти, милий, ночуєш,
Що ти мене не чуєш, не чуєш?
Я в окопі ночую,
Кріс до серця притулю, притулю...
Де ти, милий, гуляєш,
Що про мене не дбаєш, не дбаєш?
Я гуляю в діброві —
А слідочки у крові, у крові...
[Воля, 15.01.1921]
17.01.1921