виголошена в палатї послів дня 20 н. ст. лютого при першім читаню правительственного проєкту реформи виборчої.
Висока палато! Исторія виборчої реформи в Австрії в послїдних трех роках виказує дві спеціяльні появи. Найперше, що за реформу беруть ся мужі державні, котрі не були взагалї великими прихильниками реформ взагалї, а тим менше прихильниками реформи виборчої. Се можна сказати як о правительстві ґр. Таффого, так і о теперішнім правительстві. Друга поява така, що проєкти реформ виборчих идуть в напрямі загального, рівного права виборчого. Ті дві обставини доказують як потребу виборчої реформи взагалї, так рівнож потребу заведеня загального, рівного, безпосередного права виборчого, і ті обставини най послужать прихильникам дїйстної реформи виборчої надїєю, а противникам пересторогою.
Дотично загального, рівного і безпосередного права виборчого, то свідомість потреби єго введеня проникає в що-раз ширші круги, і тепер вже не говорить ся про те, чи се право буде введене, лиш коли і як? Правда, що в деяких краях, именно в кількох менших провінціях нїмецких, показують ся також противні змаганя; але того рода реакційні змаганя бували по всї часи і они нїколи не перестануть, однак се лиш переходячі появи.
Дотично проєкту реформи виборчої теперішного правительства, то він старає ся радше придбати позір реформи, анїж містити в собі дїйстну реформу виборчу. (Притакуваня.) В проєктї є очевидна тенденція, під позором і покривкою реформи виборчої удержати і законсервувати истнуючу несправедливість.
Скоро яка реформа виборча має бути відповідна, то мусить передовсїм усунути истнуючу несправедливість. Навіть коли би станути на сїм становищи (котрого я не занимаю), що теперішне так зване заступництво интересів з своїми куріями виборчими має бути задержане, то все таки в теперішній ординації виборчій є стілько загально призваних хиб, що треба би их передовсїм усунути також при задержаню принципу заступництва интересів. Поминувши недостаточно право виборче, роздїлено дуже нерівномірно число мандатів між поодинокі курії виборчі, поодинокі краї і поодинокі народности. Але правительство не хоче запускати ся в таку поправу, бо каже, що не могло би єї перевести в теперішнім парляментї.
Думаю, що правительство, котре було би не лиш енерґічне і свідоме цїли, але і мало за собою публичну опінію та опирало ся на народї, чейже мало би силу побороти такі трудности. Однак полишім се на боцї, а припустїм, що теперішне заступництво интересів з всїми своїми хибами мусить бути задержане, та що лиш, як наміряє правительство, має бути до него долучена нова механічна будова. Але і в тій будові проєкт правительственний показує великі недостатки.
Можна було надїяти ся, що при помочи нової пятої курії виборчої несправедливість, яка показала ся в чотирох дотеперішних куріях, буде до певної міри вирівнана, так що та загальна курія виборча послужить заразом корективою истнуючого заступництва интересів. Але того нема, противно, правительство устроює нову курію виборчу цїлком після моделю давних курій, так що в нїй самій, а се чейже minimum того, що можна домагати ся, не переведено принципу справедливости. І як-раз ті самі хиби, котрі суть в давних куріях, введено також в нову курію, як се дальше викажу. Oтce основна похибка теперішного проєкту, і то така, що за-для неї самої вже не сміє бути ухвалений проєкт. Але суть ще і дальші неменше важні похибки.
Скоро до старої будови має долучити ся нова, то чейже мусить та нова будова мати відповідну пропорцію. До великого дому не можна добудувати малої хатини. А се як раз дїє ся в правительственнім проєктї. До теперішних курій виборчих з 1,732.000 управнених до вибору і 353 мандатами долучає ся нова курія виборча з 3,601.000 (або радше 5,333.000) управнених до вибору і 72 мандатами. Но, на кождий спосіб се число 72 єсть непропорціонально мале. Першій товчок до утвореня загальної курії виборчої вийшов, на скілько знаю, від посла д-ра Кравса, котрий се поставив в комісії виборчій. Але він не приняв 72 мандатів, лиш 120, а що-найменше 96, так що один мандат припадав би на 250.000 або бодай на 300.000 мешканцїв, коли противно після правительственного проєкту один мандат має припадати на 350.000 мешканцїв.
Против того подає правительство ту причину, що в надто великім парляментї був би утруднений правильний хід парляментарної дїяльности. Ну так, тут треба рішити ся на одно з двох; або перевести основну реформу, при чім теперішний пapлямент буде заступлений иншим, инакше вибраним, хоч з теперішним числом, або ще радше меншим числом мандатів, — або, скоро приняло ся вже раз принцип долученя, мусить приняти ся більше число мандатів. Після теперішного проєкту правительственного повстали би округи виборчі, котрі обіймають по пів міліона мешканцїв, а було би 13 таких округів виборчих. Ну, се такі округи виборчі, котрі, на скілько знаю, не приходять в нїякім иншім краю в світї і будуть незавидним унікатом Австрії. Се друга похибка правительственного проєкту.
Третя хиба спочиває в тім, що правительство дотично нової т. зв. загальної кляси виборцїв приняло хибні основи. Именно що-до роздїлу мандатів на поодинокі краї оно приняло слїдуючі основи: по перше: число мешканцїв, по друге: безпосередні податки, по третє: число дотеперішних мандатів. Що-до третьої обставини — то она має на цїли не що иншого, як истнуючу несправедливість не лиш санкціонувати, але і в новій клясї виборцїв єї перевести. А що до плачених податків — то они можуть мати значінє хиба тілько в заступництві интересів, де прецїнь кромі того можна приняти ще й инчі основи, н. пр. ступінь образованя, але не там, де ходить о загальне право виборче, де установлює ся загальна кляса виборцїв. Тут єдиною основою можна приняти лише число населеня, і коли се стане ся, то виходить число мандатів зовсїм инше, анїж то, яке установило правительство. — Се третя значна хиба прувительственного проєкту.
Але я вкажу ще на одну хибу, а то на задержанє посередних виборів не лише в курії громад сїльских, але і в новій загальній курії, і тая хиба ще збільшує ся через заведенє посередних виборів також в містах нової курії виборчої. Що посередне право виборче єсть покривдженєм, несправедливостію, то признала переважна більшість сеї вис. палати, коли то ще перед пятьма роками, зараз на початку теперішної сесії, поставлені були з кількох сторін, між тими також від сполученої нїмецкої лївицї — внесеня о заведенє безпосередних виборів в громадах сїльских. Тож я не буду довше розводитись над сею справою.
Але сю річ приодягають в шату автономістичну. Автономія має служити за позір, за плащик, щоби задержати вибори посередні. Ну, дотично автономістичного принципу, що від поодиноких країв має зависїти, чи також вибори до ради державної в данім краю мають переводити cя безпосередно чи посередно, — то я думаю: Полишім соймам, що до соймів залежить, а радї державній, що належить до неї. Рада державна нехай не мішає ся в права соймів, а сойми нехай також не мішають ся в права ради державної.
Ось ті чотири основні хиби нинїшного проєкту правительственного. В дальші єго хиби не хочу в сїй хвили входити, але вже й тих аж надто досить, щоби умотивувати моє відпорне становище супроти проєкту правительственного. Я умисне не говорив зі становища сторонництва, народу або краю, але виключно зі становища загальної справедливости, котру правительство, як сказало, вибрало собі за девізу, але єї в теперішнім проєктї реформи виборчої зовсїм не перевело.
Я скінчив. [Браво! браво!]
[Дѣло, 25.02.1896]
25.02.1896