Крути.

В мороці неладу в пітьмі підлот

Ваші пісні молодечі —

Льот ваш орлиний, нестриманий льот,

Льот крізь вітри і хуртечі.

Що там, що вперше з рушницею ти,

Що там, що тому п'ятнадцять?...

Так хороше вам на ворога йти,

Співом гучним захлинаться...

Хай вам вітри вибігають на шлях

Просять вернути, голосять...

"Щоб наша доля" — лунає в полях,

"Щоб краще в світі жилося"!

Стралися. Казять ворожую злість

Ваші розгукані стріли:

Псами б на вас позривалися з місць

Тріскотні вкрай скоростріли.

Лавами ворог. Ось кинувся він,

Котить на ваші окопи,

О, вже не лежачи і не з колін

Лити крицеві окропи.

Виросли враз ви, немов на наказ —

Стоячи б'єте у ката!

Тільки чому ця тривога у вас,

Чом заніміла гармата?...

Чом це що друга рушниця німа?

Голосу бракло у зброї?...

— Дайте набоїв! — Набоїв нема, —

В полі далеко набої...

Сталі не стало, остався хрусталь.

Як з хрусталем проти сталі?!

Люто співає ворожая сталь,

Б'є, розбиває хрусталь...

— Сніже, та-ж в нього нема голови,

Нащо йому підголов'я?!...

Як захлиналися співами ви,

Так захлинулися кров'ю.

Сходять нам ваші незгасні сонця,

Дзвонять серця ваші вічні —

Ваші квітневі, травневі серця,

Квітні, посічені в січні.

Ваша загуба за весну ясну:

Ваші зарубані весни —

Громом в німоти байдужа і сну,

Криком кривавим воскресне!

У клекотінні святі корогви,

Клекоту повні прапори.

Ми під кипінням їх радо, як ви

В буряні рушим простори.

Радо на сурмний задуднимо зов

Ми по шляху грозовому.

Тому крутому, до з Крутів пішов —

Непереможному тому.

І коли кинем на ворога час

Незгладимої скрути —

Взнає він добре провіщо для нас

Крикнули кровію Крути!!

[Наш шлях, січень-лютий 1946, ч. 1–2]