В мороці неладу в пітьмі підлот
Ваші пісні молодечі —
Льот ваш орлиний, нестриманий льот,
Льот крізь вітри і хуртечі.
Що там, що вперше з рушницею ти,
Що там, що тому п'ятнадцять?...
Так хороше вам на ворога йти,
Співом гучним захлинаться...
Хай вам вітри вибігають на шлях
Просять вернути, голосять...
"Щоб наша доля" — лунає в полях,
"Щоб краще в світі жилося"!
Стралися. Казять ворожую злість
Ваші розгукані стріли:
Псами б на вас позривалися з місць
Тріскотні вкрай скоростріли.
Лавами ворог. Ось кинувся він,
Котить на ваші окопи,
О, вже не лежачи і не з колін
Лити крицеві окропи.
Виросли враз ви, немов на наказ —
Стоячи б'єте у ката!
Тільки чому ця тривога у вас,
Чом заніміла гармата?...
Чом це що друга рушниця німа?
Голосу бракло у зброї?...
— Дайте набоїв! — Набоїв нема, —
В полі далеко набої...
Сталі не стало, остався хрусталь.
Як з хрусталем проти сталі?!
Люто співає ворожая сталь,
Б'є, розбиває хрусталь...
— Сніже, та-ж в нього нема голови,
Нащо йому підголов'я?!...
Як захлиналися співами ви,
Так захлинулися кров'ю.
Сходять нам ваші незгасні сонця,
Дзвонять серця ваші вічні —
Ваші квітневі, травневі серця,
Квітні, посічені в січні.
Ваша загуба за весну ясну:
Ваші зарубані весни —
Громом в німоти байдужа і сну,
Криком кривавим воскресне!
У клекотінні святі корогви,
Клекоту повні прапори.
Ми під кипінням їх радо, як ви
В буряні рушим простори.
Радо на сурмний задуднимо зов
Ми по шляху грозовому.
Тому крутому, до з Крутів пішов —
Непереможному тому.
І коли кинем на ворога час
Незгладимої скрути —
Взнає він добре провіщо для нас
Крикнули кровію Крути!!
[Наш шлях, січень-лютий 1946, ч. 1–2]
29.01.1946