З глибокою тугою і шаною згадуємо ми, українці, 29 січня 1918 року. Героїчний бій трьохсот українських студентів і гімназистів з большевицькими загарбниками при станції Крути на Чернігівщині, в 120 кілометрах на схід від Києва. Леґендарний епізод в обороні українським народом своєї державної незалежности, у боротьбі проти большевиків. Славна сторінка нашої історії, написана кров'ю найкращих синів України. День невмирущої слави і загибелі 300 юнаків у бою з відвічним ворогом.
22 січня 1918 р. Українська Центральна Рада оголосила Четвертим Універсалом незалежність і самостійність Української Народної Республіки, її відокремлення від Росії. У відповідь на це большевицька Росія розпочала війну проти молодої держави. «Петроградське Правительство народних комісарів, — читаємо в Четвертому Універсалі, — щоб повернути під свою власть вільну Українську Республіку, оповістило війну Україні і насилає на наші землі свої війська — червоноґвардійців, большевиків, які грабують хліб наших селян і без усякої платні вивозять його в Росію, не жаліючи навіть зерна, наготовленого на посів; вбивають неповинних людей і сіють скрізь безладдя, злодіяцтво, безчинство.»
Знову посунула на наші землі московська навала. Великі відділи червоної ґвардії, складені з інтернаціональної наволочі, рушили на Україну. Командувач большевицьких загонів, полковник царської служби Муравйов у своєму наказі так пояснював мету війни: «Coвєтську владу ми несемо з далекої півночі на вістрях своїх баґнетів і там, де ми її встановлюємо, всемірно підтримуємо її силою баґнетів.»
Український народ став в оборону своєї батьківщини. Патріотична молодь першою взялася за зброю. Нечисленні, щойно утворені частини української армії, не маючи вдосталь потрібної зброї, боєприпасів, вишколених старшин, чинили завзятий опір большевицьким наїзникам.
Першою жертвою больщевицько-московської навали впав Харків. Незабаром прийшла черга Катеринослава й Чернігова. 18 січня 1918 р. загони Муравйова увірвалися до Полтави, вчинивши тут страшну різанину, наказавши, як сам заявив Муравйов пізніше, «безпощадно вирезать всєх защітніков мєстной буржуазії.»
19 січня розпочався безпосередній похід проти Києва. Над столицею нависла загроза захоплення її ворогом. Одночасно з большевицьким посуванням у Києві почалося організоване комуністами повстання змосковщеного й чужонаціонального елементу, яке мало полегшити загонам Муравйова вступ до Києва. Повстанці захопили Арсенал. Викликані до столиці частини С. Петлюри впродовж кількох днів у важких боях завдали большевицьким бандам поразки, здобули штурмом Арсенал і навели лад у місті.
А тимчасом загони Муравйова наблизилися до Києва. Затримання столиці в руках Центральної Ради мало величезне політичне значення. Бо саме тоді український уряд провадив у Бересті переговори з представниками Німеччини та її союзників про укладення мирного договору.
У цей критичний момент цвіт української молоді взявся за зброю, щоб боронити українську державу. Студенти київського університету й учні старших кляс гімназії ім. Кирило-Методіївського братства організувалися в Студентський курінь.
На загрожений ворогом напрям по залізничній лінії Конотоп-Київ, де наступали великі большевицькі загони, виступили юнаки військової школи ім. Богдана Хмельницького та Студентський курінь. Мали завдання за всяку ціну перешкодити рухові ворога на Київ, затримати його дальше просування.
29 січня при станції Крути відбувся бій, що перетворився на найбільшу леґенду нашого народу. Маленька група, що складалася лише з 300 сміливих і гордих юнаків, свідомих свого призначення, приймала бій. Три сотні звитяжців, озброєні нашвидку руч, не маючи досить набоїв, без артилерії, стали до бою з 6000 червоноармійців і матросів балтицької фльоти.
Опівдні пролунала бойова тривога. Закипів жорстокий, нерівний бій. Ворог не міг відразу зломати молодих героїв. Хоч як хоробро не боронилися юнаки, відбиваючи напади оскаженілого ворога, а проте він своєю масою переважав оборонців Крут. З кличем «За Україну» билися й гинули молоді лицарі. Ніхто не просив пощади, не здавався в полон.
Особливо запекло й хоробро бився Студентський курінь. Витративши всі набої, напівдіти, що вперше тримали зброю в руках, в рукопаш стримували й відкидали ворога аж поки п'яні матроси не перекололи баґнетами майже усіх. 27 юнаків потрапили до полону. Большевики довго знущалися над переможеними, а на другий день усіх 27 розстріляли.
В нерівному бою смертю героїв загинули триста юнаків. Загинули, загородивши своїми тілами шлях червоним загонам до Золотоверхого Києва.
Минуло 27 років відтоді, як герої Крут першими впали в боротьбі проти большевицького імперіялізму. Український народ пам'ятає своїх мучеників, з глибокою шаною і тугою згадує триста наших лицарів, що виявили найбільшу любов до України, видавши їй життя. Герої Крут умирали в обороні рідного краю. Їхня кров пролилася не марно. Своїм безмежним подвигом вони розбудили до боротьби за незалежну, соборну Українську Державу кагорти нових борців. Приклад трьохсот героїв Крут тепер наслідують сотні — тисячі українців, що по цей і по той бік фронту борються за одну мету — Соборну Українську Державу.
[Земля, 28.01.1945]
28.01.1945