Страшно, але… не страшно

В Україні триває експеримент зі створення соціуму, який буде суперстійким до  чого завгодно. Він буде нашпигований фобіями і конспірологією, але вперто дивитиметься в майбутнє з оптимізмом. Огляд подій тижня в Україні

Голосування тижня

Люди віку, який дуже подобається коронавірусу, референдум 1991 року згадують з приємною ностальгією; менш обтяжені роками громадяни з хорошою пам’яттю зі сарказмом споминають всенародне волевиявлення часів пізнього Кучми. Що через парканадцять років говоритимуть про «референдум від Зеленського», страшно і смішно уявити.

Головним вигодонабувачем від чергового нововведення під девізом vox populi став саме Володимир Олександрович. Тепер президент якийсь час може експлуатувати тему «я виконую передвиборчі обіцянки», а коли ця ідеологема набридне, взяти до використання словосполучення «все вирішує народ».

Про підводні камені і проблеми, які потягне за собою реалізація референдумових задумок, говорить усе, що включається в розетку. З пристроїв, які мають акумуляторне живлення, не міг не висловитися Леонід Кравчук. 

«Найбільш болючим питанням сьогодні є питання Донбасу і Криму… Має бути на референдумі так сказано, що народ за те, щоб Україна була цільною, незалежною, з поверненням її територій. Ось головне питання референдуму, а не яким способом це робити. Спосіб має представити вже держава, влада, Верховна Рада. А народ має сказати: “Ні, цього не може бути, вся територія України є цільною і незалежною і вона має належати Україні”», — традиційно «кучеряво» відмітився у важливому й актуальному питанні голова української делегації в Тристоронній контактній групі.

Відреагував на словесне нетримання Кравчука спікер парламенту Дмитро Разумков, який досить дипломатично порекомендував (не вказуючи конкретного адресата) не ворохобити даремно повітря, бо він (Разумков) відразу після голосування казав, що в поточному році ніяких референдумів не буде.

Простим же платникам податків, які вже знають, що приблизна вартість всенародного здвигу становитиме два мільярди гривень, варто нагадати, що згідно зі законом всеукраїнський референдум проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як 3 мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення всеукраїнського референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по 100 тисяч підписів у кожній області. Тобто до реального волевиявлення український референдум не матиме жодного відношення. А коли щось на кшталт оного таки десь нагорі зініціюють, то лякатися не варто — просто треба згадати Кучмині хотілки майже двадцятирічної давності і великий пшик, якими вони увінчалися.

Зовнішнє тижня

Високоповажні представники найпотужніших країн світу несподівано жваво вирішили закінчити святково-локдауновий український січень. Фразу, опубліковану в офіційному Twitter-акаунті британського головування в групі підтримки послів G7, у Києві можна сприйняти як офіціоз, що трохи виходить за рамки повноважень послів:

"Посли G7 вітають позитивні кроки щодо реформування СБУ у відповідності до міжнародних стандартів. Ми високо цінуємо роль президента Зеленського, віцепрем’єрки Стефанішиної та інших у здійсненні цих змін і закликаємо їх завершити цю роботу".

А поради для реформування Конституційного суду та проведення судової реформи в цілому, які з’явилися на тому ж ресурсі, опонентами влади були небезпідставно розцінені як втручання у внутрішні справи суверенної держави. Порадники обґрунтували непритаманну послам активність ініціативою з української сторони:

"Наприкінці минулого року наші українські партнери попросили поради послів G7 щодо кроків для зміцнення антикорупційних інституцій і реформування судової влади у відповідь на проблеми, спричинені рішенням Конституційного суду України у жовтні та до цього".

Місяць з хвостиком представники світових гігантів робили brain storm і радо поділилися з аборигенами своїми напрацюваннями.

По-перше, посли наголосили: "Разом з необхідністю термінового впровадження дій щодо усунення шкоди, заподіяної КС антикорупційним установам України, не менш важливим є забезпечення процесу виходу цих установ із кризи з наданням їм можливості ефективно виконувати свою місію. У зв'язку з цим положення, спрямовані на відновлення відповідальності за неправдиве декларування або умисне неподання декларації про майно, які були прийняті Верховною Радою 4 грудня, не мають достатньо стримуючого ефекту і, отже, не є ефективним інструментом запобігання корупції".

По-друге, до травня потрібно забезпечити прозоре перезавантаження Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС) зі змістовним залученням до цього процесу міжнародних представників та створенням незалежної конкурсної комісії з повноваженнями встановлювати свої внутрішні правила для конкурсного відбору членів ВККС.

І загалом "шляхом консультацій з залученням усіх зацікавлених сторін розробити та прийняти комплексну стратегію судової реформи, яка відповідає міжнародним та європейським стандартам та Національній антикорупційній стратегії на 2020-2024 роки".

У когось може виникнути питання: «А чому в аборигенів самостійності у розв’язанні власних проблем забракло?». То таким зацікавленим треба знати, що їхнє питання риторичне. А прохання порадити щось виникло в офіційного Києва, мабуть, після прочитання Олексія Толстого, який в позаминулому столітті згадував легендарне запрошення покерувати на наших теренах варягів (в нашому випадку «помогти»): «Мы вам отсыплем злата, Что киевских конфет; Земля у нас богата, Порядка в ней лишь нет».

Суди тижня

Зрештою в українські суди «варягів» пасувало б запросити, бо тамтешні порядки ніяким ямбом і хореєм не опишеш. На цей раз Окружний адміністративний суд міста Києва вписав у свою історію хвороби кулеметну чергу абсурдних рішень — задовольнив позов ексзаступника керівника адміністрації президента Януковича Андрія Портнова і зобов'язав Міністерство освіти переглянути підручник з історії щодо висвітлення подій Революції Гідності, з його ж подачі заборонив відзначати пам’ятні дати, пов’язані з іменами Івана Полтавця-Остряниці, Юрія Липи, Володимира Кубійовича, Андрія Мельника та ряду інших учасників визвольних змагань часів Другої світової війни, а з ініціативи якоїсь семикласниці з периферії скасував новий правопис, затверджений у 2019 році.

Сам Портнов так тішиться одним зі своїх здобутків: "Адміністративний суд виніс рішення за моїм позовом у судовому процесі, що тягнувся майже рік. Суд зобов'язав Міністерство освіти і науки переглянути дитячі підручники історії 5-11 класів, в яких попередній політичний режим намагався героїзувати і міфологізувати низку державних злочинців і учасників масових заворушень 2013-2014 рр".

Якби вся ця макамбра від дівчинки, що не любить «проєкти» з «гемінгвеями» і «міністерок» з «поетками», та юридично підкованого провокатора зацікавила несподівано стурбованих послів G7, то вони б порадили не реформувати вітчизняну судову систему, а запросити на громадських засадах здійснювати нагляд за роботою ОАСК персонажа з галицької міфології – «кривого німця з шмайсером». Для оптимізації процесів і віднайдення хоч якоїсь логіки.

Дует тижня

Між публічними персонажами Дубінським і Вітренком мало спільного. У першого «мама любить скорость», у другого вподобала прогресивний соціалізм, Олександр тішиться автопарком, як в маленького арабського шейха, другий гордий премією за перемогу над «Газпромом» у розмірі річної зарплати не найгіршого центрового в Національній баскетбольній асоціації. Об’єднує ж обох те, що вони помітно зіпсували настрій Володимирові Олександровичу Зеленському.

Президент майже вмовляв свою команду, аби вони хоч з другого разу позбавили Вітренка додатку в.о. і зробили його повноцінним міністром палива й енергетики, а заодно і віцепрем’єром, і заледве не по-батьківськи укоськував Дубінського не мордувати фракцію «Слуг народу» та покинути її монолітні ряди. Зеленський почутий не був, і все залишилося на своїх місцях. Поки що.

Тепер історія з елементами буфонади йде на наступне коло — є надія, що елемент серйозності у цьому фарсі з’явиться, коли до процесу підключаться спеціалісти з «Кварталу 95».