Імпічмент провалюється. Демократи роблять хід конем

Сенатська статистика пророкує, що імпічмент Трампа знову зазнає фіаско. Утім демократи готують план В.

 

 

Палата представників Конґресу США ухвалила 13 січня резолюція про імпічмент  тоді ще президентові Дональдові Трампу. 25 січня, тобто вже після зміни керівництва в Білому домі конґресмени передали документ до сенату. Стаття звинувачення одна – підбурювання до заколоту. Процедура імпічменту була ініційована через висловлювання, допущені колишнім американським лідером шостого січня. В той день Трампові прихильники, які зібралися у Вашінґтоні на багатотисячну маніфестацію на його підтримку, натхненні словами свого кумира, увірвалися в Конґрес, спробувавши перешкодити затвердженню підсумків виборів глави держави, які відбулися третього листопада 2020 року.

 

Очікується, що Сенат розпочне процес імпічменту 45 президента США дев’ятого лютого. Доволі безпрецедентна ситуація в історії Сполучених Штатів. По-перше, тому що імпічмент ініційовано вдруге одній і тій самій особі. По-друге, головна частина процесу відбудеться вже тоді, коли об’єкт імпічменту (тобто Дональд Трамп) встиг перетворитися з найвищої посадової особи на звичайного громадянина, полишив Білий дім і навіть Вашінґтон. То чи є сенс витрачати дорогоцінний час сенаторів на фактично відсторонення від влади особи, яка вже цієї влади позбулася в електоральний спосіб? А сенс таки є, й причому чималий.

 

Спробуємо розібратися, що втратить громадянин Дональд Трамп, якщо таки сенат у процесі імпічменту проголосує за обвинувальний висновок. А втратить він, окрім почесного звання «пане президенте», масу привілеїв і матеріальних благ, котрі належать президентам-емеритам у Сполучених Штатах. Передовсім це така нічогенька пенсія – 219 тисяч доларів на рік до кінця життя. Приблизно таку зарплатню отримує чинний держсекретар, шеф Петаґону чи міністр транспорту. Якщо ж експрезидент помре раніше, ніж експерша леді, то його вдова отримуватиме грошову допомогу в розмірі $20 тисяч на рік за умови, що не вийде заміж повторно до досягнення 60-річного віку і не займатиме виборчих посад або посад у федеральному уряді.

 

Федеральний бюджет також компенсовує колишнім президентам їхні бізнес-витрати – ділові поїздки, утримання офісів і персоналу. Експрезидент має право сам вибрати місце, де розташовуватиметься цей офіс, а урядова аґенція повинна знайти для нього місце і оснастити приміщення технікою та меблями.

 

Протягом перших 30 місяців після відходу з Білого дому експрезидент може наймати в свій офіс працівників, і їхня зарплатня буде оплачуватися з федерального бюджету – ліміт зарплатного фонду встановлено на рівні 150 тисяч доларів на рік. Потім ця сума скорочується до 96 тисяч доларів.

 

Кожен колишній президент отримує довічну охорону для себе і дружини. Під захистом Секретної служби також перебувають їхні діти до 16 років.

 

І навіть після смерті експрезиденти мають певні люксуси. Їх проводжають в останню путь з усіма державними почестями, включно зі співчуттям від чинного глави держави. Церемонія поховання стає заходом національного масштабу. Труну супроводжує військовий ескорт, військовий оркестр, поліційний кортеж, залп зі 21 гармати та інші ритуальні послуги.

 

Кожен американський президент має право бути похованим на Арлінґтонському національному цвинтарі у Вашінґтоні. Хоча на практиці це трапляється рідко, поки що там знайшли вічний спокій  лише два експрезиденти: Вільям Тафт і Джон Кеннеді. Решта колишніх лідерів віддали у заповітах перевагу родинним гробівцям або похованню на кладовищах в своїх рідних штатах.

 

Оцього всього Трамп може позбутися. А щонайстрашніше для нього: імпічментований президент, згідно з американським виборчим законодавством, більше не зможе взяти участі у виборах. А Дональд Трамп вже неодноразово заявляв про намір спробувати ще раз поборотися за Білий дім у 2024 році.

 

Отже, демократи в Конґресі рішуче налаштовані на те, аби засудити Трампа. Утім їхню впевненість у перемозі встигли підточити останні події. Передовсім йдеться про голосування 26 січня в сенаті щодо визнання процесу відсторонення Трампа з посади заднім числом неконституційним. Ініціював його сенатор-республіканець Ренд Пол від штату Кентуккі.

 

Формально ініціатива Пола провалилася, проти неї проголосувало 55 сенаторів, за – 45. Зате в реалі це голосування фактично означило розклад сил у вищій палаті Конґресу щодо питання імпічменту Трампа. Адже з тих 55 сенаторів, котрі проголосували проти, пів сотні були демократами, а ще п’ятеро – республіканцями, які фактично задекларували свою прихильність ідеї відсторонення Трампа від влади. Утім справа в тому, що для ухвалення остаточного вердикту щодо імпічменту в сенаті будуть потрібні 2/3 голосів (не менше 67 зі 100). Оскільки 45 республіканців підтримали Пола і тим самим фактично погодилися з тим, що вважають процес неконституційним, це означає, що з великим ступенем ймовірності демократи під час підсумкового голосування не зможуть заручитися підтримкою 67 сенаторів. Адже для цього їм треба перетягнути на свій бік не п’ять, а аж 17 сенаторів-республіканців.

 

Сам Ренд Пол, втішаючись таким результатом, пояснив ідею своєї задумки: «Ініціювавши голосування, я прагнув фактично провести своєрідну перевірку, чи зможе постанова отримати підтримку принаймні 34-х республіканців. Співвідношення сил, яке врешті вийшло, свідчить про те, що процес імпічменту заздалегідь приречений на провал».

 

 

Чому ж так, адже ще зовсім недавно здавалося, що еліта Республіканської партії не менше, аніж демократи обурена поведінкою Трампа, котрий фактично спровокував штурм Конґресу – цитадель американської демократії. Республіканському істеблішменту Трамп ніколи не подобався, утім він виграв дві номінації на балотування від партії у президенти, бо подобався більшості рядових членів. Тому існувала надія, що легко знайдеться тих 17 республіканських сенаторів, котрі проголосують за імпічмент, аби поквитатися з нелюбим політиком, котрий спричинив такі нездорові збурення в парії та суспільстві, а головне – перекрити йому шлях до наступних президентських виборів. До речі, з різкою критикою Трампа після шостого січня виступав, наприклад, лідер республіканців в сенаті Мітч Макконнелл. Утім під час голосування 26 січня він підтримав резолюцію Пола.

                                                   

 То що ж сталося? Чому республіканський істеблішмент, за невеликим винятком, знову став на бік свого експрезидента? Як стверджують американські журналісти, у міжчассі відбулася зустріч експрезидента з керівництвом Республіканської партії. У ній взяли участь чільні конгресмени й сенатори, котрі спеціально прилетіли до Флориди, де зараз мешкає Трамп. Зокрема, там був присутній лідер республіканської меншості в Палаті представників Конґресу Кевін Маккарті. Зустріч відбулася в маєтку Трампа в Мар-а-Лаго (штат Флорида).

 

Про що було домовлено під час перемовин? Передовсім про те, що Трамп відмовиться від ідеї створення власної партії. А речники його команди раніше лякали перспективою створення нового політичного проєкту. Вже й була готова назва для нього – Патріотична партія. Та після перемовин старший радник колишнього передвиборчого штабу експрезидента Джейсон Міллер запевнив, що Дональд Трамп більше не планує створювати нову політичну партію.

 

Ще було домовлено, що Трамп силою свого авторитету допоможе Республіканській партії повернути собі більшість у верхній та нижній палатах Конґресу США на проміжних виборах наступного року. І експрезидент тут реально може стати у пригоді, адже, нагадаємо, за нього на виборах у листопаді 2020 проголосувало 74 мільйони американців. Раніше жоден кандидат не здобував такої рекордної прихильності співвітчизників. Але Джо Байден побив Трамповий рекорд, здобувши понад 81 мільйон голосів на свою підтримку.

 

Отже, попри, м’яко кажучи, прохолодне ставлення представників республіканського істеблішменту до Трампа, вони ще не готові з ним сваритися. Можливо, в них є якийсь план, який передбачає розрив з експрезидентом уже десь напередодні нової президентської кампанії. Про це можемо лише здогадуватися. Актуальні ж факти свідчать, що більшість сенаторів-республікаців наразі не готові йти на те, щоб імпічментувати Трампа.

 

То що ж – затія демократів знову провалиться, як і рік тому? Скоріш за все. Утім Демократична партія не бажає здаватися й готує хід конем.

 

Сенатор-демократ Тім Кейн заявив про намір внести на розгляд обох палат Конґресу резолюцію про офіційне осудження Трампа, яка може стати альтернативою імпічменту. Ця резолюція базуватиметься на 14-й поправці до Конституції США, точніше, на третьому розділі поправки, який глаголить:

 

«Жодна особа не може бути сенатором, представником у Конґресі, вибірником Президента або Віце-президента, чи обіймати якусь цивільну чи військову посаду в уряді Сполучених Штатів або в будь-якому штаті, коли вона, склавши раніше присягу як член Конгресу, урядовець Сполучених Штатів, член законодавчих органів котрогось штату чи виконавчий або судовий урядовець штату в тому, що підтримуватиме Конституцію Сполучених Штатів, потім візьме участь у повстанні або заколоті проти цієї Конституції і надасть допомогу чи підтримку її ворогам».

 

Хитрість Тіма Кейна полягає в тому, що для ухвалення засуджуючої резолюції на основі 14-ї поправки не потрібна кваліфікована більшість у жодній палаті Конґресу. Рішення можна ухвалити простою більшістю, благо, нею диспонують демократи і в Палаті представників, і в Конґресі. Тим більше, що такий компромісний сценарій цілком влаштовує й латентно антитрампівський республіканський істеблішмент. Адже в такий спосіб республіканці можуть, не замастившись, руками лише демократичних сенаторів і конґресменів нейтралізувати Трампа, такого небезпечного для нормального розвитку партії. Щоправда, за такого розв’язання проблеми експрезидент позбудеться лише права балотуватися, але збереже всі решта привілеїв та люксусів, які йому належать як колишньому главі держави. Ну, хоч так.

 

29.01.2021