вночі засніжило й зробилося зимно
заправки зачинено і магазини
зачинено світ – і залишилось їжі
на день – я не встиг запастися до снігу
я витратив час на рукописну книгу
на клопоти дому – давнішні і свіжі –
цей сніг затяжний обійдеться без мене
немов нерухомі мартини і меви
й містечка укриті снігами з паперу
в лісах – зголоднілі лисиці й койоти
машини як викинуті комоди
присипані снігом – і пошта при дверях
мій дім запасається снігом до ранку
так тихо зробилось і глухо як в танку
січе цілу ніч – ми стаємо снігами
сніги вже не знають що з нами чинити
так тиша зсувається на черевики
які то взуттям побули – то словами
і можна у дім – ув укладену збірку
впустити Різдва найяскравішу зірку
хоч двері зачинено й дах не протік
стояти й дивитися на сніговію
а тиша в тобі наче вірш тужавіє
а сніг сам себе називатиме сніг
я знаю що хліба зосталось дві скибки
і сніг притуливсь до примерзлої шибки
й фольксваґен засипано по капот
в облозі півострова – міст – бакалія
і поки не змерхне цей сніг й не зітліє
стоятиме танкер і мовчатиме порт
дім зночі дуднить – хтось хапає за барки
то дах то стіну – то усі закамарки
і я при вікні як нічний вартовий:
додумую вірш для засніжених вулиць
домислюю сніг з водяного намулу
з намерзлого світла і ліній кривих
у цьому зриванні – падінні – стримінні
у цім налипанні – у пригорщах тіні
в помічених мною слідах і снігах
народження снігу й народження світу
в містечку яке приховалось від вітру
в написаних щойно зимових стихах
23.01.2021