Міжнародна онлайн-дискусія «UCU Global: людина у постковідному світі» відбулася на базі Аналітичного центру УКУ. Відомі інтелектуали підсумовували ковідний 2020 рік, ділилися власними спостереженнями щодо здатності людства реагувати на подібні виклики, а крім того, ще й чимось своїм дуже особистим.
Про оцінки, прогнози, страхи та людські слабкості говорили: архиєпископ і митрополит Філадельфійський, президент УКУ Борис Ґудзяк, експерт з довготермінових стратегій, керівний партнер української компанії pro.mova Євген Глібовицький, письменниця, журналістка Олена Гусейнова, професор філософії в Дхармарамі Відья Кшетрам та Університеті Христа (Індія) о. Жоз Нандіккара. Нині Вашій увазі стислий виклад думок британського історика Браяна Бріваті.
Браян Бріваті,
британський історик, колишній директор Меморіального фонду Джона Сміта
Covid-19 та глобальний конфлікт між свободою і безпекою
Аналізуючи глобальні виклики у 2020 році, я б хотів використати таке слово, як “stasis”, яке має два показових значення, що вдало окреслюють наш теперішній стан, але також прояснюють історичний досвід щодо пандемій та епідемій. Першим значенням цього слова є “стагнація”, “відсутність активності”, “параліч”. Протягом цього року, а особливо в період жорстокого карантину та локдауну, ми жили у ситуації особистого застою, у підвішеному становищі. У грецькій мові stasis також означає “громадянську війну”, “конфлікт у середині суспільства”. Наслідком пандемії, відповідно, також є загострення внутрішніх конфліктів. Сучасна пандемія породжує схожі проблеми, які, скажімо, були в часи поширення “іспанки” після Першої світової війни, ВІЛ/СНІДу чи Еболи.
Досвід показує, що ми стикаємося з все більшою кількістю пандемій.
Найбільший вплив пандемія Covid-19 має на структуру глобальної нерівності, що існує у нашому сучасному світі, – це один з найбільших негативних наслідків пандемії, адже вона глобально поглиблює нерівність. Це та проблема, яка вирішується і змінюється дуже повільно навіть у “нормальні часи”. Ми бачимо, що відбувається з медичною системою, коли успішні та розвинуті держави концентрують власні ресурси виключно для вирішення проблем з пандемією всередині власного суспільства. Іншим серйозним викликом є те, що технологічний прогрес і діджиталізація дозволяють значно легше вирішувати чимало проблем у заможніших суспільствах – ті ж країни, які не мають високих технологічних інновацій, значно важче відповідають на виклики пандемії у сфері цифрових технологій. Технологічний і цифровий розрив ще сильніше поглибив прірву між суспільствами.
Зрозуміло, що третім принципом є економічний фактор, де заможніші суспільства мають більше ресурсів, щоб вкладати їх у дослідження хвороби та пошуку шляхів її подолання, аніж суспільства зі слабкою економікою. Щось схоже ми спостерігали під час першої появи ВІЛ/СНІД. Ми бачимо, що сьогодні ВІЛ/СНІД найбільше поширений саме у бідних суспільствах та регіонах. У цьому сенсі постає питання про доступ та поширення вакцини від коронавірусу, що неухильно залежатиме від структурної нерівності у світі.
Які процеси ми зараз спостерігаємо у світі? Заможні країни виготовили чи закупили набагато більше вакцини, ніж їм потрібно насправді. Наприклад, США зарезервували 800 мільйонів доз вакцини. Японія, Австралія та Канада спільно зарезервували понад 1 мільярд доз. Своєю чергою, країни, що розвиваються, чи найбідніші країни зазнають потужного удару по власній економіці через необхідність закупівлі вакцини. Успішним економікам вдасться доволі плавно вийти з кризи, в той час як бідні країни постануть перед проблемою виживання.
Конфлікт, який розгортається на наших очах, – це боротьба між наукою та медициною з одного боку та ірраціональним популізмом – з іншого. Пандемія поглиблює ірраціональність, тому що вона є двигуном продукування страху.
На прикладі багатьох держав Заходу ми помічаємо застій і громадянський конфлікт між наукою та популізмом. Маю побоювання, що ірраціональність та популізм будуть надалі перемагати. Я радий, що більше як 80 мільйонів людей проголосували за Байдена, але, з іншого боку, я у відчаї через факт, що під час глобальної пандемії 74 мільйони людей ще раз проголосували за Трампа. Такого типу внутрішні поділи продовжуватимуться не тільки у США, а й в інших країнах. Популісти використовуватимуть антивакцинаційну риторику і кожного разу атакуватимуть науку, медицину та раціоналізм.
Тепер декілька слів про позитивні наслідки, які ми можемо винести з пандемії. Нам слід пам’ятати, що “іспанка” дала стимул для запровадження так званого public health у суспільствах Заходу. Вже зараз пандемія Covid-19 стала потужним стимулом для модернізації, інновацій у медичній сфері, і сподіваюся, що ми матимемо більше позитивних уроків від цієї ситуації.
Reciprocity principle в економіці – нездійснена мрія чи бажана реальність?
Давайте поглянемо на мікрорівень поведінки бізнесу на прикладі Британії, де бізнес дуже по-різному відповідав на загальну кризу. Великі компанії у Британії використовують мову інклюзії, якості та піклування про людей, також вони говорять про соціальну відповідальність бізнесу. На прикладі Covid-19 ми побачили різницю між тими компаніями, які насправді дотримуються цих принципів, і тих, які їх тільки імітують. Мені відомо багато випадків, коли компанії створювали численні переваги для своїх працівників, які працюють з дому, – від різних програм заохочень до психологічної та емоційної підтримки. Також знаємо про такі випадки, коли, особливо на початку карантину, деякі компанії почали масово звільняти своїх працівників через страх перед колапсом власного бізнесу. Зрозуміло також, що на макрорівні успішним країнам буде легше відновити економіку через вже розвинуту інфраструктуру, інституції та “подушку безпеки”. Бідним країнам потрібні будуть роки, а можливо, і десятиліття, щоби повернутися до рівня економічного зростання перед початком пандемії.
Я б хотів запропонувати позитивний і негативний прогноз щодо усієї ситуації з Covid-19.
Ймовірно, що в урбаністичному сенсі ми матемо доволі пусті офіси в центральних частинах міста через те, що люди більше працюватимуть з дому чи з інших комфортніших місць. Можливо, зменшиться та комунікація та інтеракція, яка звично асоціюється з центральною частиною міста і яка також пов’язана з публічною культурою. У цьому песимістичному прогнозі ми також можемо опинитися у серйозній глобальній рецесії, яка буде значно глибшою, ніж вже звиклі для нас спади та рецесії, як ось після фінансової кризи 2009 року. Ми можемо побачити, що багаті стануть ще багатшими, а бідні ще біднішими. Сцену ж глобальної політики можуть захопити популісти та ірраціональні лідери, які гратимуть зі страхами, щоб максимізувати власні преференції.
Позитивний прогноз полягатиме у тому, що люди навчаться краще піклуватися про себе і своє здоров’я, а також про своїх близьких. Це та зміна в поведінці, де ми з більшою відданістю турбуватимемося про Іншого. Я сподіваюся, що локальні спільноти стануть сильнішими, а їхнім принципом стане принцип взаємності (reciprocity principle), а не конкуренція. Також варто говорити про активну спонтанну дію, коли на рівні малих спільнот люди більше дбатимуть про тих, хто потребує. У тих випадках, коли держава не може цього забезпечити, місцеві спільноти мають самі організувати процес допомоги.
Публікацію підготував Андрій Гриниха
31.12.2020