Підсумки 2020 року – рейтинг музичних подій і персоналій 2020 року від ©Аделіни_Єфіменко
Кожний митець плекає «людську, надто людську» надію на визнання і захоплення публіки. І чекає на оплески, оплески, оплески! Як їх бракувало цього року! Але нові імена, події і артефакти не залишаться у затінках, не стануть бігцем прочитаною сторінкою пандемійного року. Авторський рейтинґ музичного критика Аделіни Єфіменко вшановує визначні мистецькі явища 2020 року, але, як і будь-який рейтинґ, не претендує на всеохопність, а є лише суб’єктивним досвідом пережитого і почутого, а також – важливим підсумком року, що минає, і подякою митцям за їх творчість.
ІІ. МУЗИЧНІ РАРИТЕТИ 2020 року / MUSIKALISCHE RARITÄTEN des Jahres 2020
*Україна / *die Ukraine
1. Musica sacra Ukraina: партесний вимір (Україна). Світлої пам’яті однієї з перших дослідниць партесів проф. Ніни Герасимової-Персидської. Команда Open Opera Ukraine послідовно здійснює дослідження музики українського бароко. У 2020 році створена лабораторія партесів, відбулися виконання і запис десяти партесних концертів Миколи Дилецького і трьох концертів анонімних авторів XVIII століття. Створено сайт і аудіодиск. Керівники проєкту – програмна директорка Ганна Гадецька, наукова консультантка українська дослідниця партесів Євгенія Ігнатенко, художня керівниця Наталія Хмілевська. Команда Musica sacra Ukraina: партесний вимір розробили платформу «для взаємодії науковців, музикантів, культурних менеджерів та кураторів, чия спільна діяльність у способах презентації партесів сприятиме інтересу та належній увазі до цієї музики»[1]. Наукова робота має конвертуватись у те, що почують слухачі,– підсумовує Євгенія Ігнатенко, яка досліджує партеси понад двадцять років.
Фото : © Open Opera Ukraine.
*Німеччина / *Deutschland
2. «Карл Лисий», Ніколи Антоніо Порпори (Carlo il Calvo, Nicola Antonio Porpora, 1738) – раритетна постановка 2020 року на фестивалі Bayreuth Baroque за участю Франко Фаджолі, Юлії Лежневої і художнього керівника фестивалю Макса Еммануеля Ценчіча (контр-тенор) у головній ролі Лоттаріо. Опера була поставлена вперше за 300 років у Байройтському Макґрафському оперному театрі, нещодавно відкритому після реставрації (реж. – Макс Еммануель Ценчич, дир. – Ґеорд Петроу). Ценчич заінтригував своєю новою інтерпретацією заплутаної історії про Карла Лисого – онука Карла Великого: «Історія абсолютно божевільна, якась теленовела, де сім'я б'ється за спадщину. Головний спадкоємець – малий хлопчина, якого викрадає зведений брат, щоб вбити. Мати у відчаї, словом божевільна історія».
Трейлер опери – тут.
Фото : © Bayreuth Barock.
ІІІ. СВІТОВІ ПРЕМ’ЄРИ 2020 року / WELTPREMIEREN DES JAHRES 2020
*Україна / *die Ukraine
Вперше у Львові в контексті повернення втраченої спадщини в Україну прозвучали твори Стефанії Туркевич (офіційно визнана першою українською професійною жінкою-композиторкою). Виконання серії невідомих опусів Стефанії Туркевич стало можливим через дослідження рукописів мисткині, що перебувають у Великобританії в родинному архіві, завдяки українській музикознавчині проф. Стефанії Павлишин, а також, як зазначила сучасна українська композиторка Богдана Фроляк, авторка редакції партитури опери-казки «Цар Ох, або Серце Оксани» для дітей, «величезну справу на шляху повернення творчості композиторки в Україну здійснили Павло і Ляриса Гуньки. Україно-британський баритон і його дружина Ляриса оцифрували весь архів Стефанії Туркевич і подарували Львову»[2]. До серії світових прем’єр 2020 року увійшли:
1. Перша симфонія С. Туркевич (1937) виконана у рамках культурного проєкту Ukrainian Live Classic (презентація класичної музики України / перший український мобільний додаток, промоція української класики у глобальному аспекті). Стратегія Ukrainian Live розроблена у плідній співпраці Львівського органного залу, Collegium Management та Галицького Музичного Товариства за підтримки Українського культурного фонду. Перша симфонія С. Туркевич у виконанні Ukrainian Festival Orchestra, диригент Іван Остапович – тут.
Фото : © Львівський органний зал.
2. Опера-казка для дітей «Цар Ох, або Серце Оксани» (1960) відбулася на сцені Концертного залу ім. Станіслава Людкевича Львівської національної філармонії ім. Мирослава Скорика (вперше через 60 років після створення). Виконавці: Інструментальний ансамбль симфонічного оркестру Львівської національної філармонії, 8 солістів, дитячо-молодіжний камерний хор «Жайвір» та балетна школа-театр L. Stage. Диригент Сергій Хоровець, режисер Олег Онещак. Проєкт здійснений за грантової підтримки конкурсу «Львів 2020 – Фокус на культуру». Запис опери «Цар Ох, або Серце Оксани» – тут.
Фото : © Львівська національна філармонія імені М. Скорика. Опера-казка «Серце Оксани» (©Світлана Бачинська).
3. Балет «Руки» (The Girl with the Withered Hands, 1957, Бристоль) прозвучав у концертному виконанні в рамках проєкту «Симфонічні прем’єри» Львівського органного залу за сприяння громадської організації Collegium Management і підтримки Українського культурного фонду. Директор акції – Тарас Демко. Арт-директор і диригент – Іван Остапович. Лекція музикознавчині професорки Любові Кияновської про балет «Руки» – тут.
Фото : © Львівський органний зал.
Вперше у Києві в контексті повернення втраченої спадщини в Україну – Концерт Симфоній Максима Березовського (Національний камерний ансамбль «Київські солісти» дир. К. Карабиць) на відзнаку 275-річчного ювілею від дня народження українського композитора. Декілька років тому музикознавчиня Лариса Івченко висунула ґіпотезу про те, що манускрипти Симфоній № 11 і № 13, знайдені в архівах Розумовських у Національній бібліотеці України імені В.Вернадського і підписані М. Березейло або Берешьоло , належать Максиму Березовському. Кирило Карабиць відшукав оригінали партитур Симфоній у Національному архіві Парижа і привіз копії до Києва, щоб виконати разом з музикантами Національного камерного ансамблю «Київські солісти».
Фото : архів Кирила Карабиця.
IV. ФЕСТИВАЛЬ & КОНЦЕРТ 2020 року / FESTIVAL& KONZERT 2020
*Німеччина / *Deutschland
1. Bayreuth Baroque – перший барочний фестиваль у Байройтському Макґрафському оперному театрі, побудованому в 1748 році. Оперний театр зарахований до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО з 2012 року і повністю відреставрований у 2018 році. Художній керівник фестивалю Макс Еммануель Ценчич (Max Emanuel Cencic, хорв. Cenčić) – видатний оперний співак, контр-тенор. Поряд зі сольними концертами зірок Джойс ДіДонато, Вівіки Жено, ґамбіста і майстра історично інформованого виконавства Жорді Сава́ля, ансамблю Accademia Bizantina і альтистки Дельфіни Галу – кульмінаціями фестивалю відзначимо опери «Карл Лисий» Ніколи Порпори і «Сіґизмунд, король Польші» Леонардо Вінчі. В опері «Сіґизмунд, король Польші», що базується на історичному сюжеті про короля Речі Посполитої Сиґізмунда II, підписання Люблінської унії між Королівством Польським та Великим князівством Литовським, роль Оттона виконав український контр-тенор Юрій Міненко, партію Сігизмунда ІІ – Макс Еммануель Ценчич. «Історичним Оркестром» ({oh!} Orkiestra Historyczna) керувала польська диригентка Мартіна Пастушка. Програма фестивалю – тут.
Фото : ©Bayreuth Baroque. Байройтський Макґрафський оперний театр.
*Україна/ *die Ukraine
2. Pro et Contra. Сцена нової музики – концертна серія, що продовжує протягом року точковими регулярними проєктами десятиденний фестиваль «Контрасти». Pro et Contra. Сцена нової музики Львівської національної філармонії ім. М. Скорика відзначається за виконання Мелодрами для голосу та інструментального ансамблю «Місячний П’єро» Арнольда Шенберґа ор. 21 (1912). Переклад українською – Максим Римар. Лілія Нікітчук – вокал; Наталія Кожушко-Максимів – флейта & флейта-пікколо; Тарас Гамар – кларнет & бас-кларнет; Ірина Кірчанова – фортепіано; Олена Кравець – скрипка; Сергій Гаврилюк – альт; Максим Римар – віолончель; Роман Кресленко – диригент. Куратор концертної серії Pro et Contra – Богдан Сегін. Директор філармонії – Володимир Сивохіп. Запис – «Місячний П’єро» А. Шенберґа у перекладі українською Максима Римара – тут .
Фото : Львівська національна філармонія імені М. Скорика.
V. ЮВІЛЕЙ 2020 року – Фест-всупереч-Ковіду / JUBILÄUM 2020 – Fest-Trotzt-Covid
2020 рік увійде в історію людства як пандемійний, кризовий, трагічний. Не варто замислюватися, чому Covid-19 вибухнув у такий недоречний для святкування важливих ювілеїв час. Але два фестивальні міста – Львів і Зальцбурґ – не злякалися вірусу і блискуче відзначили свої ювілейні дати. Напевно душі Вольфганґа Амадея Моцарта-батька і Франца Ксавера Моцарта-сина взяли під патронат ювілейні свята, артистів і публіку. Торжества пройшли феєрично, всі залишилися здоровими.
* Україна / *die Ukraine
1. 120-річчний ювілей Львівського національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької. Як повідомив інформаційний портал Львівської Опери: «Кульмінацією урочистостей став святковий Гранд-концерт. Постановники дійства – режисер Василь Вовкун, диригент Іван Чередніченко та хормейстер Вадим Яценко уклали його програму таким чином, щоб музичні номери віддзеркалювали знакові прем’єри в 120-річній історії Львівської опери. Від закладення першого каменю при будівництві театру, під час якого звучав Хор пілігримів з опери «Тангойзер» Р. Ваґнера, до новітньої прем’єри феєрії «Коли цвіте папороть» Є. Станковича – двогодинний музичний екскурс долав час та малював в уяві найвагоміші події цієї сцені. Музичну програму доповнювали цікаві факти з історії Львівської опери, якими ділилися ведучі – режисер дійства Василь Вовкун та солістки львівської сцени – Людмила Осташ та Дарина Литовченко. Яскравим довершенням стала візуальна проєкція в оформлені кожного номеру концерту, здійснена художником світла Дмитром Ципердюком. Від шедеврів західноєвропейської музики, фрагментів з опер «Фауст» Ш. Гуно, «Манон» Ж. Массне, «Манру» Я. І. Падеревського, «Мадам Баттерфляй» та «Богема» Дж. Пуччіні, «Трубадур» Дж. Верді, «Лоенгрін» Р. Ваґнера – до перлин українських авторів, опер «Богдан Хмельницький» К. Данькевича, «Украдене щастя» Ю. Мейтуса, «Мойсей» М. Скорика, «Золотий обруч» Б. Лятошинського, феєрії «Коли цвіте папороть» Є. Станковича – прозвучали у виконанні солістів Львівської національної опери та запрошених співаків та диригентів. У цей вечір своїм мистецтвом вітали театр співаки та співачки Львівської національної опери Олеся Бубела, Дарина Литовченко, Любов Качала, Людмила Осташ, Людмила Савчук (сопрано), Тетяна Вахновська (мецо-сопрано), Олег Лановий, Роман Трохимук (тенори), Орест Сидір, Роман Страхов (баритони), Юрій Трицецький (бас), солісти Національної опери України Валентин Дитюк (тенор) та Сергій Магера (бас), українське колоратурне сопрано, запрошена солістка Метрополітен-опера і Паризької опери Ольга Кульчинська»[3]. Запис ювілейного концерту – тут.
Фото: Львівська національна опера ім. Соломії Крушельницької.
* Австрія / *Österreich
2. 100-річчя Зальцбурзького фестивалю. Президент Зальцбурзького фестивалю Гельга Рабль-Штадлер та інтендант Маркус Гінтергойзер зробили все можливе, щоб це «суто австрійське» музично-театральне, розкішно-фешенебельне дітище Зальцбурґа – Weltbühne (сцена Миру) відзначило найважливішу дату свого творчого життя – перше сторіччя життєтворчості. Дві оперні прем'єри – «Електра» Р. Штрауса і «Так чинять усі» В. А. Моцарта – єдині вистави, що відбулися. Програма була скорочена. Із запланованих на 2020 рік постановок не відбулися «Чарівна флейта» Моцарта, «Тоска» Пуччіні, «Борис Годунов» Мусоргського, «Дон-Жуан» у версії Ромео Кастелуччі. Серед раритетів були вилучені з програми «Intolleranza» Луїджі Ноно, «Neither» Мортона Фелдмана. Однак і тих вистав, що залишилися у програмі виявилося достатньо для того, щоб Зальцбурзький фестиваль гідно відзначив 100-річний ювілей[4].
Фото : ©Adelina Yefimenko
[1] Інформація зі сайту Musica sacra Ukraina: партесний вимір. URL: http://lab.openopera.com.ua/
[2] Богдана Фроляк про місію повернення втраченої спадщини. Інтерв’ю від Анастасії Сисенко. 15 Грудня 2020. URl: http://mus.art.co.ua/bohdana-froliak-pro-misiiu-povernennia-vtrachenoi-spadshchyny/?fbclid=IwAR3KyMom7oAYUviR3nMfFb-hrCMSgQphrwfRld3SiD01Hq2lLk_RnY2NjOk
[3] 120 років театру. Урочистою академією та святковим Гранд-концертом Львівська національна опера відзначила 120-річчя з дня відкриття. 08.10.20. URL: https://opera.lviv.ua/season-120/urochystoyu-akademiyeyu-ta-svyatkovym-grand-kontsertom-lvivska-natsionalna-opera-vidznachyla-120-richchya-z-dnya-vidkryttya/
[4] Аделіна Єфіменко. 100-ліття Зальцбурзького фестивалю. Вольфганг Амадей Моцарт – ангел-охоронець і гарантія успіху 100-го Зальцбурзького фестивалю 2020. «Збруч». URL: https://zbruc.eu/node/99868
29.12.2020