Радянський Львів. І хто б із нас зумів
Із хмар і сонць, що грали понад Львовом
Дібрати низку кольорів чудову,
Щоб кожний промінь проминулих днів
Нагадував тії мри про обнову,
Коли ми ждали на народний гнів,
Як виглядали воїнів-братів,
Що нам потиснуть руку з віщим словом:
Радянський Львів!
О рідне місто! Чи тебе ще мало
За вік твій весь пограбила війна,
Чи об’їдала мало сарана
Шляхетчини і німоти? Чи ти знало,
Що вернуться нащадки Богуна
І Хмеля, щоб не дати на поталу
Твій левин рід?.. Чи досить в тебе палу
Почати другу молодість цвітисту,
Як рідне місто?
Горять червоні крила прапорів,
Нагадують хвилину неповторну.
Хай спалахне сердець пригасле горно.
За те, що люд наш прагненням горів
Побачити країну непоборну,
За радісний, мов окрик волі спів,
За теплу зустріч Сталіна бійців:
Брат Київ і сестра Москва пригорнуть
Радянський Львів.
[Радянський Львів, №2–3, серпень-вересень 1945]
30.09.1945