Візит Патріарха: як 20 років тому

Днями стало відомо, що на святкування 30-ліття незалежності України до нас приїде Вселенський патріарх Варфоломій. Це він повідомив у своїй резиденції під час зустрічі з прем’єр-міністром Денисом Шмигалем. А запросив його у жовтні особисто Президент Володимир Зеленський, який також відвідав патріаршу резиденцію на Фанарі. І в цьому є свій символізм – 20 років тому стало відомо про запланований візит в Україну Папи Івана Павла ІІ. І між цими візитами багато спільного.

Тарас Антошевський,

історик, публіцист, директор Релігійно-інформаційної служби України

Чому він

Коли два роки тому тодішній Президент Петро Порошенко просував справу отримання Томосу про канонічну автокефалію української Церкви, нинішній Президент у своєму дусі “стібався” з цієї теми, називав Томос термосом. І якби тоді справа рухалася швидше, тобто не було би перешкод внутрішніх чи зовнішніх, то хто зна, можливо, ще тоді з Томосом до Києва прибув би патріарх Варфоломій. Але час проведення об’єднавчого собору затягнувся, розпочався виборчий період, а патріарх принципово не хотів бути до них замішаний.

І під час цих перегонів нинішній глава держави показував або свою байдужість до теми релігії, або продовжував іронізувати над цією улюбленою темою свого попередника. І з цим індиферентним підходом до релігійних справ він починав своє президентство. На словах щонайменше… Але, як пригадуємо, понад рік тому лідерів Церков і релігійних організацій заохочували взяти участь у зйомці “відосіка” у президентському проєкті – тобто підтримку від них в Офісі президента очікували.

Хоча експерти тоді фіксували, що саме в Офісі засіли відверті лобісти Московського патріархату – це було надто очевидно, зокрема щодо гальмування процесу переходів громад із МП до ПЦУ. А в самій УПЦ МП це сприймали як довгоочікуваний реванш. Зрештою, варто пригадати, що ще у кінці серпня 2018 року патріарх Кирил на зустрічі з патріархом Варфоломієм пророкував зміну керівництва України і, відповідно, зміну курсу. Рік тому з того самого Офісу просували чітко прокремлівських кандидатів на очолення новоствореної Державної служби у справах національностей та релігій. А вже цього року, коли почався карантин і Церкви зазнали тиску і звинувачень від урядовців, що вони є майже головними поширювачами вірусу, духовенство МП (від перших осіб до рядових священників) відверто ігнорувало карантинні обмеження, але уникло відповідальності. Бо, як кажуть, для своїх – усе, а для чужих – закон.

Стоп-кадр із мініатюри Зеленського-коміка про "термос"

Проте цього року відбулися і певні зміни, які передусім стосувалися західноукраїнського електорату. Йдеться про здобуття симпатій у цього електорату перед місцевими виборами та роботу на майбутнє. Оскільки для нього, за різними соціологічними дослідженнями, завжди релігія була цінною, то в Офісі раптово зацікавилися цією темою. Стало відомо про контакти з нунціатурою, лобіювання певних болючих питань римо-католиків (храм св. Миколая в Києві, інші майнові претензії), зацікавилися стосунками з Ватиканом (питання, хто буде послом України у Ватикані), інсайдери заговорили про можливий візит папи в Україну. Стосовно греко-католиків також були зроблені певні кроки, зокрема “гра на публіку” щодо лобіювання питання визнання митрополита Андрея Шептицького “праведником народів світу”, допомога з відкриттям його музею у Львові, знову ж таки інсайдерська інформація про вивчення питання визнання патріархату УГКЦ. Не обійшлося і без “перегибів на місцях”: зловживання святоюрськими садами для партійно-виборчих зборів їм користі не дало, а Церкву підставили.

Щодо православних, то “зелені слуги” не посягають на монополію на паству УПЦ МП, яку мають їхні “старші товариші” з ОПЗЖ чи інших прокремлівських сил. Тому вони згадали про паству ПЦУ і тих, хто передав в Україну той самий “термос”. І цей вектор активізувався після того, як новостворений відділ у секретаріаті уряду очолив Андрій Юраш (варто згадати, що його син, наймолодший народний депутат ВРУ, і шлюб брав на Фанарі, і сина там хрестив). Він загалом сприяє тому, що прем’єр-міністр почав налагоджувати особливо теплі і партнерські стосунки з главами Церков і релігійних організацій. Спочатку Зеленський зустрічається з патріархом Варфоломієм, потім глава уряду відвідує Фанар. І ось там офіційно звучить повідомлення про майбутній візит в Україну.

Зустріч Зеленського з патріархом Варфоломієм у серпні минулого року

Не будемо рухати пастирську сторону візиту. Звісно, для вірних ПЦУ і загалом православних в Україні він буде дуже знаменним: для когось бажаним, для когось критично небажаним (керівництво УПЦ МП вже почало ставити ультиматими Зеленському щодо цього). Однозначно, що цей візит зміцнить позиції ПЦУ, які почали покращуватися після нещодавнього визнання предстоятелем Православної Церкви Кіпру. І якщо вірити панічним публікаціям інформканалів «русского міра», то будуть і наступні визнання – наприклад, Румунською Церквою. А за таких обставин, у разі подальшого зацікавлення цією темою в Офісі президента, на святкування 30-ліття незалежності можуть прибути високі делегації й інших православних Церков. Звісно, ідеально було би, якби і Папа прибув на таке святкування – його також запрошували, але це питання вирішити набагато складніше.

І тут знову пригадую обставини, за яких було повідомлено про візит св. Івана Павла ІІ в Україну. Саме запрошення було здійснено раніше, як і нинішнього понтифіка вже не раз запрошували і церковні, і державні лідери. А оголошено про візит в умовах політичної кризи, яка почала набирати оберти після вбивства Георгія Ґонґадзе і невипадкової появи «плівок Мельниченка». Тодішній Президент Кучма опинявся у міжнародній ізоляції, що було дуже вигідно Кремлю. Для нього візит Папи став шансом на прорив у міжнародній ізоляції і покращення своєї репутації в Україні, насамперед Західній. Протестні акції тоді псували йому імідж, а тому на протестувальників чинили тиск, що вони ставлять під загрозу візит Папи.

Син Андрія Юраша Святослав привіз хрестити первістка до Варфоломія

Нині таку загрозу становить пандемія – і її зупинити значно важче, ніж акції протесту. Але якщо буде політична воля, то і в умовах карантину можна провести святкування, а паства побачить православних лідерів на екранах.

Зрештою, які б не були політичні технології задіяні в Офісі президента, якщо цей візит патріарха Варфоломія відбудеться, він матиме величезне душпастирське і суспільне значення, стане ще одним цвяхом у претензії «русского міра» на Україну. Як і візит 2001 року відбувся і мав шалений успіх у католицької і не тільки пастви в Україні. За словами релігієзнавців, він суттєво зміцнив міжконфесійні стосунки в Україні (хіба за винятком МП), сприяв суспільній активності Церков, насамперед УГКЦ, яку тоді саме очолив Блаженніший Любомир. Нині предстоятель ПЦУ Блаженніший Епіфаній має також високий вотум довіри в Україні, а тому для нього майбутній візит Його Всесвятості Варфоломія матиме чи не найбільше значення.