Трамп і Байден мають мало точок дотику. Однак німецько-російський газопровід «Північний потік – 2» поєднав обох. Зміна влади в Білому домі не врятує газпромівський мегапроєкт від санкцій.
Наше видання вже писало, як навіть в умовах найактивнішої фінальної фази президентської кампанії, драматичного підрахунку голосів та жорстких судових позовів, які почалися після цього, адміністрація президента США Дональда Трампа не переставала посилювати тиск на європейські компанії, які беруть участь у проєкті «Північний потік – 2». Представники Білого дому надзвонювали відповідним фірмами та особам, щоб попередити про наслідки продовження будівництва газогону.
«США не хочуть, щоб довелося запроваджувати санкції проти європейських компаній. Ми здійснюємо ці телефонні дзвінки, щоб їх попередити і дати час для виходу (з проєкту, – ред.)», – зазначив високопоставлений представник адміністрації президента Дональда Трампа в інтерв'ю німецькій інформаційній аґенції DPA. «Цього газогону не буде, – твердо заявив він, – Погляньте на нього, й ви побачите, як виглядає вмираючий трубопровід».
«Замість того, щоб вкладати більше грошей у газогін "Північний потік – 2" та пов'язані з цим заходи, компаніям було б краще використати ситуацію форс-мажорних обставин, щоб цофнутися зі своєї участі в "Північному потоці – 2"», – заявив американський урядовець. Він назвав газпромівський газогін «геополітичним проєктом, який Росія використає для тиску на європейські держави».
Так, Дональд Трамп і його команда давно й нещадно ведуть війну проти газпромівського мегапроєкту. Але скільки йому ще там лишилося бути найвпливовішою людиною світу. Він уже навіть не «кривенька качечка», він остаточно «збитий льотчик», «політичний труп», який лише чекає на своє поховання.
Тож Росія може сподіватися, що з приходом до Білого дому нової команди ситуація з «Північним потоком – 2» перестане бути такою критичною, тиск зменшиться, і таки вдасться його добудувати? Аж ніяк. Бо вже й сам президент-елект Джо Байден, і багато провідних політиків з Демократичної партії фактично слово в слово повторили тези Трампа про зростання залежності передовсім Німеччини, та й цілої Європи загалом від російського газу в разі добудови газогону.
Пригадаймо, як у грудні минулого року Палата представників Конґресу США, яку вже контролювали демократи, ухвалила «Європейський закон про захист енергетичної безпеки» (PEESA), спрямований передовсім проти російського газогону. Документ був ухвалений попри жорстку критику з боку Німеччини та Росії, президент Трамп без зволікань підписав його. Відтак закон PEESA набув чинності 20 грудня 2019 року.
Найболючіше для Кремля було те, що закладені в законі санкції США були зумисно спрямовані на компанії, які володіють спеціальними суднами для прокладки газогонів дном Балтійського моря. Внаслідок дії закону PEESA ці роботи були заблоковані на фактично завершальній стадії. На той час, як повідомляв консорціум Nord Stream 2 SA, який будує газогін «Північний потік – 2», із приблизно 2460 кілометрів труб уже було прокладено 2300 км.
І такий стан справ зберігається донині. Пригадаймо, що тоді швейцарська компанія Allseas, якій належать такі судна, припинила свою роботу наприкінці минулого року внаслідок тиску США та погроз санкціями. І це при тому, що США досі ще не наклали жодних санкцій у контексті російського газогону.
Всі роботи з добудови газогону вдалося заблокувати погрозами й залякуваннями. От, наприклад, у серпні цього року стало відомо, що троє американських сенаторів Тед Круз (Ted Cruz), Том Коттон (Tom Cotton) і Рон Джонсон (Ron Johnson) пригрозили наслідками оператору німецького порту Мукран, компанії Fährhafen Sassnitz GmbH, якщо вона не припинить використовувати гавань як логістичну базу для «Північного потоку – 2». Саме в цьому порту стоїть на якорі російський корабель «Академік Черський», який мав би продовжувати роботи з прокладання трубопроводу.
Цього року у жовтні американська сторона зробила подальші кроки в справі перешкоджання добудові газогону. Згідно з новим розпорядженням Державного департаменту США, санкції також загрожують усім, хто надає фінансові ресурси, спеціалізоване обладнання та гавань трубопрокладним суднам, які задіяні в проєкті. Реагуючи на це рішення американського зовнішньополітичного відомства, президент Росії Володимир Путін заявив, що Росія готова у разі необхідності завершити будівництво «Північного потоку – 2» самостійно, без участі іноземних партнерів. Але зрозуміло, що це радше кремлівський блеф.
У консорціумі Nord Stream 2 SA російський РАТ «Газпром» зі штаб-квартирою в швейцарському Цузі формально є єдиним акціонером. Щоправда, проєкт співфінансують німецькі концерни Wintershall Dea та Uniper, а також нідерландсько-британська Shell, Engie з Франції та OMV з Австрії. Головою наглядової ради і головою ради директорів консорціуму Nord Stream 2 SA є колишній канцлер Німеччини Ґергард Шрьодер.
Шрьодер поки що виступає зі запевненнями, що вже скоро проєкт буде реалізовано й російський газ піде до Німеччини й далі до Європи. Він, як вже було сказано, плекає певні надії на Джо Байдена й новий американський уряд, на їхній намір відновити трансатлантичну дружба та небажання сваритися з європейськими партнерами.
Утім надії ці скоріш за все виявляться марними. Аналітики інформаційної аґенції Bloomberg прогнозують, що за президентства Байдена опозиція Білого дому до проєкту нікуди не подінеться, а може й посилиться. Пригадаймо собі, як він виступав проти газогону, ще перебуваючи ще на посаді віцепрезидента. Зокрема на Мюнхенській конференції з безпеки 2015 року він різко засудив «Північний потік – 2», назвавши його «фундаментально поганим проєктом». «Сполучені Штати повинні гарантувати, що жодна країна – ні Росія, ні будь-яка інша країна – не зможе використовувати енергію як зброю для примусу», – наголошував тоді Байден.
Американські експерти, коментуючи оголошені Байденом майбутні призначення в своєму уряді, роблять недвозначний прогноз, що новий американський президент рішуче налаштований на протистояння з Росією. А передовсім – на усунення Путіна від влади. Тож навіть після інавгурації Байдена, яка очікується 20 січня, не слід розраховувати на пом’якшення тиску на «Північний потік – 2».
Якщо Трамп, намагаючись заблокувати «Північний потік – 2», передовсім керувався економічними мотивами, передовсім розширенням можливостей продажу американського зрідженого газу в Європі, то Байден більшу ставку робить на політичну складову протидії цьому газогону. І через це його позиції стають значно сильнішими, ніж у його попередника. Речники команди Байдена погрожують посилити санкції проти газогону вже в січні, щойно ввійдуть до Білого дому. Причому санкції будуть глобальними, під них потраплять усі, хто мають хоч якийсь стосунок до реалізації «Північного потоку-2» – від підрядників до страхових компаній.
А Байден прагне вбити нараз двох зайців: закрити проєкт і не посваритися з німцями. Для цього його команда вже розробляє нову стратегію – таку, щоб її підтримала сама Німеччина. Передовсім вона полягатиме в тому, що Вашінґтон запропонує Берліну великий пакет з питань безпеки, зокрема й енергетичної. Він передбачає як відновлення оборонної співпраці, так і пропозиції щодо заміну російського газу поновлюваними ресурсами.
