Адо, хто ти?..

Сьогодні 27 листопада, і з-поміж інших пам’ятних дат, які пропонує нашій увазі Вікіпедія, виринає день народження особи на ймення Ада Лавлейс (1815). Невдовзі з’ясовується, що це помилка. Тобто ні: спершу з’ясовується, що й день смерті згаданої особи випадає на те саме 27 листопада (1852). Таке теж трапляється, думаю собі. Люди, буває, вмирають на власний день народження, нічого дивного.

 

 

Перевірка дати в кількох іншомовних джерелах ставить усе на місце: не 27 листопада, а 10 грудня. Натомість день смерті – справді 27 листопада. На жаль, в українській Вікіпедії такі казуси, а точніше, ляпсуси теж не дивують.

 

Але насправді Ада Лавлейс привертає мою увагу не збігом, до того ж помилковим, уродин зі смертю, а означенням британський математик. Чорт забирай ці англосаксонські ймення, мимоволі озивається в мені: я ніколи б не подумав, що Ада – чоловік. Хоч є Айра, є Беда і є, приміром, Елайджа. То чому б і не Ада? Ада Лавлейс – видатний британський математик ХІХ століття.

 

Однак на тій же вікіпедійній сторінці, трохи нижче (де про померлих), той самий Ада Лавлейс уже означений як британська математик. Отже, все-таки вона? Тобто сьогодні день смерті не містера Лавлейса, а місіс Лавлейс? Видатної британської… кого?

 

Так, Ада Лавлейс – жінка, ще й неабияка: Ауґуста Ада Кінґ, графиня Лавлейс і дочка лорда Байрона. Проте навіщо цю незвичайну й передову представницю тогочасного жіноцтва, яка, між іншим, «зробила опис ранньої версії обчислювальної машини», наша Вікіпедія зробила чоловіком? Чому вона британський математик? Тому що так її окреслює російська Вікіпедія?

 

Але російська мова вкрай неприязна до фемінітивів. Спробуйте підшукати їх до російських слів агент, депутат, профессор і багатьох інших. Добре, що є хоча б актриса чи директриса. Інакше все вичерпалося б лише уборщицей та поварихой.

 

Українська ж тим часом (а надто останнім часом) ступила на шлях рішучої, сказати б, фемінізації. При тому, що й раніше вона була до фемінітивів радше відкрита – принаймні до частини з них. Ні аґенткою, ні депутаткою, ні професоркою в нас давно нікого не здивуєш, а головне – навряд чи роздратуєш.

 

Ну так, випадок Ади Лавлейс особливий, бо якщо фемінітивом до математик вибрати математичку – це наче понизити видатну вчену до рівня пересічної шкільної вчительки. Щоб його, цей рівень, не опускати й не заплутувати читача Вікіпедії ще більше, слід було би вдатися до якогось фемінітивного новоутворення на зразок математикиня. Вам воно подобається? Мені абсолютно нє.

 

Варто принагідно зауважити, що сучасна фемінітивна хвиля якраз відзначається переважною націленістю на форми з –иня: до більш традиційної мисткині приєднались історикиня (бо знову ж – не шкільна історичка!), політикиня, політологиня, соціологиня та інші представниці статусних інтелектуальних занять. Припускаю, що це відбувається за підсвідомою аналогією до усталених і так само статусних княгиня чи графиня або навіть псевдоархаїчного берегиня. І якби в нашій, традиційно приязній до фемінітивів мові, здавна не прижились акторка і авторка, то мали б ми сьогодні акториню й авториню.   

 

Пригадую, як одного разу модераторка літературної зустрічі, представляючи публіці власну особу, грайливо наголосила, що вже й не знає, як себе нині назвати – критикиня чи критикиця. Я ледве стримався від підказки, що ідеально було би критикетка. Але вголос я запропонував критикеса. Ми ж-бо не кривимося й не дратуємося від поетеса! А чим критикеса гірша? Та й традиційно статусною баронесою нікого не образиш. Не кажучи про гостесу чи стюардесу.

 

Отже, з поезією та критикою все влаштувалось. Якщо, однак, подивитися на два інші типи літературної творчості, драму і прозу, то вони залишаються фемінітивно недоосвоєними. І хоч я дедалі частіше зустрічаюся з формою драматургиня, значно ближче моїй душі лежить драмописарка або в коротшій версії драмописка. Що ж до, як на моє вухо, незграбного і млявуватого прозаїкиня, то подаю як пропозицію прозаїчка (з наголосом на а), а для Сходу і Півдня країни – адаптований варіант прозаєнька.   

 

Ще одна не менш важлива царина – дипломатія. Чи в нас уже є фемінітив до посол? Бо ж не посолка, не послиня й тим більше не послиця! А як же тоді? І що краще – консулка, консулиня чи консулиця?

 

Тема, як ви розумієте, аж ніяк не вичерпана – й це, можливо, лише початок, до якого мене випадково спонукала сьогоднішня дата: день смерті Ади Лавлейс, британської математика. Тієї самої, що, згідно з Вікіпедією, «вважається першим програмістом». Чому не першою програмісткою, ніхто мені на разі пояснювати не хоче.

 

 

 

27.11.2020