Поезії.

Ой роздерли нас.

Ой роздерли нас, розклювали нас

Круки тай ворони —

Виросло по нас з Сяну по Кавказ

Зіллячко червоне —

            Гей гей, зіллячко червоне!

А круки летять, ворони кричать

І розносять кости!

Тисячі могил без хрестів стоять

Розриті зі злости —

            Гей гей, розриті зі злости!

Тисячі руїн димляться зо стін

З ранку аж до ночі,

А що поле — труп дивиться до зір,

Незакриті очі!

            Гей гей, хто закриє, очі?!

А у ніч глуху трупи, мов живі,

Витягають руки —

Боже, чуєш Ти, як кричать в крові

Голосом розпуки?!

            Гей гей, голосом розпуки!

Чому?

Ніхто не знав, чого степи шуміли,

Чому могили сонні потряслись,

Чому поля від крови червоніли,

Чого серця від жовчі зайнялись!

Ніхто не йшов провідаться загонів,

Чому на них горіла братня кров —

Чому лунав до бунту голос дзвонів,

Чому в ланах загинула любов!

Лишень летіли круки на загони

І витягали кости із могил —

А над ланами гомоніли дзвони

І було чути шум великих крил!

[Воля, 20.11.1920]