Рабом я родився в недолі —
Куди дорога до волі?
Я грішний, безчесний і злий,
А кат мій, мов ангел, святий!
Коли я стаю до борби,
Щоб волю здобути собі,
Вже кат на весь голос горлає,
Мене на весь світ внеславляє:
"Глядіть! бунтівник він проклятий!
І якжеж його шанувати?
Він світ скатував би цілий,
Як тільки він був би вільний!"
Колиж я спокійно тягну
Свою сю недолю страшну,
Вже кат на весь голос горлає,
Мене на весь світ знеславляє:
"Глядіть! на раба він вродився!
Світ вольний йому й не приснився!
Чужа йому вища журба,
Незвісна — за волю борба!"
***
Чому мені жертвою бути
І грою чужої облуди?
Бунтується серце у мені,
Усій дорікає вселенній!
Лиш як на Розпятого гляну,
У темрі нараз я прогляну: —
"Мій сину!" — так каже Розпятий,
"Від мене учись побіджати!
Лож немічна, й хоче підпори
Меча, — та вона не поборе!
Тебе ось кати бють бичами,
Ти бєш їх правди огнями —
Борцями родилися люди,
Котрим з тих борців хочеш бути?"
[Нива, ч. 5 і 6 за листопад і грудень 1920]
06.11.1920