Що належиться нашим гомосексуальним сестрам і братам

Едвард Августин

Вперше глава Католицької церкви висловлюється за легалізацію гомосексуальних стосунків. Чи слова Папи уможливлюють зміну вчення Церкви?

"Гомосексуальні особи мають право жити в сім'ї. Вони є дітьми Божими і мають право на сім'ю. Нікого не можна позбавити цього або унещасливити через це. Ми повинні створити положення про цивільні шлюби, щоб гомосексуальні особи були захищені законом. Оце я захищав," – сказав папа Франціск в інтерв'ю, яке є частиною присвяченого йому фільму "Франческо" режисера Євгена Афінеєвського. Прем'єра цього документального фільму відбулася вчора в Римі.

Слова Папи викликали зрозумілі емоції: це ж вперше глава Католицької церкви висловлюється за легалізацію гомосексуальних шлюбів (додаймо: тільки в державному законодавстві), причому в майже офіційній ситуації – не у приватній розмові чи у відповідь на кинуте ні з того ні з сього питання, а під час запланованого і проведеного у спокійних, сприятливих для рефлексій і роздумів умовах.

Слова заскочили, бо, без жодних сумнівів, показують інше обличчя Церкви. Але чи змінюють її вчення? Напевно, уможливлюють таку зміну. І марно запевняють опоненти, що інтерв'ю для медіа не належить до доктринальних висловлювань (це ж очевидно). Саме так – через такого роду висловлювання Пап – відбувається в Церкві зміна мислення і, як наслідок, розвиток доктрини. Так само було у випадку неосвячених шлюбів: Церква, не відмовляючись зі свого вчення про подружжя, спочатку акцептувала реальну ситуацію та положення світського законодавства, потім надала таким парам душпастирську підтримку, а врешті погодилась (адгортація папи Франціска) давати їм у визначених ситуаціях причастя.

Наразі почався фестиваль інтерпретацій: що ж насправді Папа мав на увазі. Поза опініями, сповненими обурення або – зовсім навпаки – захоплення, можна, на щастя, натрапити на чимало об'єктивних коментарів, що розрізняють "право на легалізацію" ЛГБТ-зв'язків від "права на подружжя". І це вже є приємною зміною: можна – і у нас також – сутнісно дискутувати на теми, на які ще позавчора розмовляти здавалося неможливим.

Хорхе Берґольо ще в 2010 році, будучи архієпископом Буенос-Айреса, виступав за право гомосексуалістів вступати в цивільні шлюби, хоча одночасно виступав проти зміни юридичного визначення подружжя як союзу жінки і чоловіка. Ба більше, в його місті вже в 2002 році було впроваджено визнавати легальним – незалежно від статі – союз тривалістю довше двох років. Кардинал ніколи проти цього не виступав (про це пише ватиканіст Остін Іверей у книзі "Великий реформатор", стор. 312-316).

Нині Берґольо повторює ці ж слова яко Папа. Він не змінив поглядів, не змінив і свого ставлення до людей. Є прямолінійним, довірливим і вірить в їхню добру волю – на противагу багатьом критикам "розширення" прав, не підозрює своїх гомосексуальних сестер і братів (а знає їх багато) у калькулюванні чи хитрій тактиці: не боїться, що гомосексуалісти, живучи в легальних союзах, загрожуватимуть подружжю і сім'ям або поширюватимуть "ідеологію ЛГБТ". Ймовірно, не боїться він і того, що після отримання одних прав вони почнуть домагатися наступних (прирівняти свої союзи до подружжя, отримати право на усиновлення дітей). Папа визнає, що право на життя в сім'ї є одним з засадничих прав людини, а тому нема підстав, щоб не ним не була охоплена будь-яка суспільна група.

Проте Франціск неодноразово висловлювався проти ототожнення гомосексуальних союзів з подружжям. Захист "визначення подружжя" в цій ситуації не дивує. Несподіваним же є перевизначення поняття сім'ї – бо саме так можна зрозуміти висловлювання Папи – і використання цього терміна в контексті одностатевих союзів. До цього часу в Церкві домінував погляд, що сім'я – це подружжя, "наділене потомством" (для бездітних пар критерієм зарахування до категорії сім'ї була натомість "відкритість на нове життя"). Висловлювання Папи може означати початок абсолютно нового погляду на людські стосунки.

Не забуваймо також, що голос Папи за право жити в легальному союзі і сім'ї для всіх без винятку є водночас сильним голосом проти криміналізації гомосексуальних стосунків, з чим все ще стикаємось в деяких країнах. Багато політиків (і не тільки) і надалі виходять з припущення, що коли щось не є легалізоване, то тим самим це є нелегальним. Тому постулат визнання юридичного захисту одностатевим союзам є для багатьох людей у світі просто питанням життя і смерті.

Але, і з іншого боку, з перспективи людей ліберальних поглядів, які охоче виходять із припущення, що коли щось не є заборонене законом, то є легальним (і в такий спосіб хотіли би поставити питання гомосексуальних союзів і облишити цю справу: "зрештою ніхто їм не забороняє жити одне з одним, як вони живуть, аби з тим не носилися"), слова Папи є нагадуванням, що у сфері основних прав неохоплення ними якоїсь групи людей прирівнюється до їхнього виключення з цієї сфери і позбавлення їх того, що їм належиться.