Океану риплять розсохлі шухляди
Я чую вночі ці перепади
тональностей – що заходять у дім
у вересневій концертній залі
звуки які снопами зв’язали
і залишили на чорній стерні
Я чую як небо метуть комети
і запальничками для сиґарети
вигорають – Симфонічний концерт
залишається в дереві крісел
в оксамитній оббивці – прісно
тобто зв’язує їх цемент
Я чую як достигають сузір’я
немов виноград у часи перемир’я
Я прикладаю до вуха звук
горіхову шкаралущу – грудку
масної землі – беру вудку
і закидаю щосили рук
бо коли пролітають вгорі комети
а у домі риплять паркетом
і столом і горіхом в саду
хтось же мусить впіймати рибу:
а-тональний звук і неточну риму
тому й на веранді сиджу
Тим подрібненим пилом космічним
у скляний або ж керамічний
посуд – трубку – шахту руди
ринву скручену – кишку флейти
залітають на зиму комети
чи до віршів – а ще куди?
То ж сиджу на веранді з вудкою
за горіхом і збитою будкою
роздивляюсь – як світло ллють
«Вони ж раз на життя з’являються»
«І таке – звичайно – трапляється
тому й зрідка я їх ловлю»
19.09.2020