Народження

В прощальні дні твого Єрусалиму

Дамаська брама не впускає зиму

Вагітна жінка – чоловік з ослом

вони в дорозі справили Суботу

і наздогнавши військо – римську сотню –

затрималися на ніч за селом

Вони чекають первістка в зимі

ішли з людьми – залишились самі

зібрали бебехи і пустились в дорогу

один нічний короткий перехід

й побачать браму міста і дахи

і пастухів і пагорби пологі

та їх зустріли пастухи овець

пшеницю і оливки і овес

сховали за дверми – прикрили двері

ті двоє з третім стали в пустирі

і вирушили з дому три царі

і їх верблюди білі на папері

десь поруч нас народжується Бог

одного дня – в якомусь із сімох

призначених – за календарним списком –

за тим що записали як закон

для тих хто заховався за замком

за пагорбом за ложку і за миску

коли зима в ці пагорби зайде

й піщана буря брами замете

ну хоч би хто свій дім тоді втворив

прийняв подорожуючих голодних

ковтнув перестрах – пересилив подих

як перепис що запровадив Рим

у тих краях де пагорби й години

де кожен раз народження дитини

страхає пастухів й земних царів

коли земля там змінює кордони

й табун овець – і дві чи три корови

і місяць зариває в землю ріг

в грудневих днях що називають зиму

приходить із пустелі зимна злива

у кожне селище і макове село

ті двоє із ослом заходять в місто

веде їх ангел і знаходить місце

у переддень

надихавши теплом