ВПоважаний Пане Професор!   З Вашої прецікавої та цінної розвідки редакція, на жаль, скористати не може. Вона за довга й має за багато фахового матеріялу, обставленого відсилачами та цитатами, наче в науковій праці. Тому, що Ви звертаєтесь до нас з такими статтями не вперше і нам за кожним разом прикро Вам відмовляти, я вважаю за свій обовязок пояснити ширше цю відмову.  

ВПоважаний Пане!   Ви не перші маєте таку похвальну думку: взятись за переклад якоїсь нашої повісти на чужинну мову. З Вашого листа не розумію, який переклад хотіли б Ви підготовити ранішe — французький чи анґлійський і якого співробітника Ви собі придбали.  

Маестро!   Ви paз дали згоду "Т-ву письменників і журналістів" на свій ніби-то ювилейний вечір і тепер мусите вже стати жертвою цього свята. Згідно з Вашим бажанням ми не будемо вживати офіціяльно слова "ювилей", але літературна академія з нагоди "такого-то-ліття" літературної творчости буде пахтіти ювилеєм і наші люди, що сунуть на ювилей, як на похорон — з гордим почуванням високого громадського обовязку, не дадуть Вам спокою, згідно з усіма правилами цього сумного обряду.  

Молодий Приятелю!  

 

ВПоважаний Пане!  

  ФЕЙЛЕТОН „ДIЛА“ З ДНЯ 13. КВІТНЯ 1933.   Мої гріхи і каяття, і — Чи можна архитвори скорочувати? — Транскрипція чужих імен — Популяризація ще не наука.  

    1. Помилки „Рідної Мови“.  

І. Листування. — II. Між Парижем і Льондоном. — III. Літературна мова в політиці.

Горе нещасливого кохання, довге, мов перша боротьба з зневіррям. Втіха вдоволеного бажання, коротка, мов останній ковток випитої — чарки.