Великий фейлєтон.

ВПоважаний Пане Професор!

З Вашої прецікавої та цінної розвідки редакція, на жаль, скористати не може. Вона за довга й має за багато фахового матеріялу, обставленого відсилачами та цитатами, наче в науковій праці. Тому, що Ви звертаєтесь до нас з такими статтями не вперше і нам за кожним разом прикро Вам відмовляти, я вважаю за свій обовязок пояснити ширше цю відмову.

Фейлєтон щоденника не повинен містити праць, призначених для фахових журналів або для окремих видань, бо читачі часопису — ріжноманітні і тільки невеличка їx частина може користати із спеціяльних студій. У великих орґанах чужої преси істнують — як Ви сами це пригадуєте — теж спеціяльні фейлєтони, писані великими вченими чи письменниками, але вони мають легку форму і зачіпають загальні ідеї, а не призбирують багато подробиць, не відсилають що-хвилини читача до джерел, не перевантажують тексту численними цитатами. Австрійська преса з доби "Ноє Фроє Прессе" приносила нераз навіть нелегкі статті щодо теми та їx змісту, а проте вони завсіди мали характер "есеїв" — принагідного викладу на один раз, якомога у свобідному тоні.

Наші обставини приневолювали віддавна наших учених звертатися із своїми розвідками і до часописів, коли вони не могли знайти для них місця в наукових журналах. І виходило таке, що всілякі "причинки та матеріяли" попадали до фейлєтону, а поважні журнали помішували нераз довжелезні статті, з яких можна було зробити тільки один ґазетний фейлєтон.

Великий фейлєтон у часописі повинен бути достосований до смаку своїх читачів зовсім таксамо, як передовиця і новинки. Читач часопису не може заглиблюватися в подробиці ані роздумувати над дослідами, які вимагають фахової підготови. Чи це буде астрономія, хемія або фільольоґія, він хоче розуміти в чому річ якстій, подібно як у статті про японсько-китайську війну, хоч не знає нічого більше про Японію та Китай крім того, що вичитує щодня в ґазетних телєґрамах.

Ви можете нам відповісти, що часто знаходите в наших фейлєтонах речі занадто нестравні і мало цікаві. Повірте, що ми сами знаємо про такі випадки і спочуваємо своїй пресі, яка не може визволитись від звичаєвого права, витвореного проти бажань і не для добра більшости читачів. На часопис мають вплив не тільки ті, що його редаґують, а часто його матеріяльні та моральні проводатарі. Буває так, що не варт боротись проти поміщення якоїсь офіціяльної промови, споминів чи вражінь з подорожі людей, які замість передати свій рукопис до обєктивної оцінки редакції, вживають протекції "всесильних", щоб його безумовно помістити і не хотять почути щирого слова, що це варта.

Не всі літературні та наукові твори підходять для часопису. Якби наприклад давати у фейлєтоні переклади сучасних великих письменників, то можна б відстрашити читачів, що не стежать за модерною літературою, яка вимагає окремого зусилля. Наші всі фейлєтони — випадкові тому, що наші засоби не дозволяють нам замовляти систематично за гонорарем статті у письменників чи публіцистів.

Ми робимо, що можемо — себто виправляємо прислані тексти, щоб вони якомога були грамотні, зрозумілі і не тяжкуваті. Якби Ви дозволили нам вирізати з Вашої розвідки ножичками те, що могло б вистачити на один фейлєтон, то ми перевели б такий експеримент. Наші читачі напевне були б більше вдоволені таким одним фейлєтоном, але чи Ви погоджуєтесь? Найкраще було б усю довгу Вашу розвідку написати ще раз — просто і легко, зрікаючись того всього наукового вантажу, що має тільки вартість для спеціялістів, які захотять перевірювати Вашу роботу.

[Діло]