Роман «Кавказ» свідчить про те, що його автор старався писати свою книжку за строгими правилами композиції. Тридцять чотири розділи назнаного роману короткі, заокруглені, кожний з них зображує якусь іншу сцену, виводить нові дійові особи, додає нову картину до загальної дії.

Відзначаючи разом з іншими культурними центрами Радянського Союзу 85-річчя смерті великого польського поета Адама Міцкевича, радянський Львів з особливою ясністю підкреслює значення цього свята. Довгі десятиріччя польська шляхта у Львові "вшановувала" Міцкевича, як суто національного поета, річниці його народження і смерті використовували раз-у-раз для націоналістичних маніфестацій. Ще від часів австрійського панування із Львова йшла ця реакційна пропаганда на всі західноукраїнські землі, щоб збільшувати міжнаціональну ворожнечу, отруювати душі, запаморочувати уми.

Тільки після приходу Червоної Армії на західно-українські землі постать Івана Франка можна показати у всій її величі, у повному і правдивому світлі.  

(До історії п'єси "Украдене щастя" Івана Франка)   Великий успіх п’єси Івана Франка у Львові має свою окрему історію.  

Письменник сидів за столом, укритим паперами, книжками, в глибокій задумі, перелистував збірку поезій "Зів'яле листя", яка щойно вийшла в світ. Він мав уже за собою той настрій меланхолії та одчаю, що охопив його наче недуга і тепер бажав дати читачам міцний бадьорий твір. Він відчував потребу спокою, хоча б мінімальних умов для творчої праці. Але це було неможливо, бо мешкав він у двох маленьких кімнатах по вулиці Глибокій, разом з 4-ма малими дітьми.

Перша вистава Українського Державного Театру ім. Т. Шевченка.   Після "Богдана Хмельницького" — вистави Житомирського Театру, що притягала у великий міський театр багато відвідувачів, які були позбавлені до нього часу рідного театру у Львові, вистава другого твору О. Корнійчука "Платон Кречет" проходить з неменшим успіхом. "Платон Кречет" — п'єса з проблемою, сюжет узятий з нових умов радянського життя.  

Учора розпочав зайняття Львівський Державний Медичний Інститут. Авдиторії та лабораторії Державного Медичного Інституту вперше заповнила молодь, яка за панської Польщі не могла навіть мріяти про навчання. Це невеличка частина тих, які бажали придбати медичні знання, — з тих, хто довгі роки чекав великої зміни, яка принесла б волю трудящим і право на освіту їх дітям.  

Радянські письменники, що разом із Червоною Армією приїхали у Львів, перші пригадали всьому населенню міста, що тут жив, працював і страждав найбільший син українського народу — Іван Франко.   У Львові зберігся дім І. Франка, де живе старенька дружина поета, залишились різні дорогоцінні пам'ятки про поета-співця. Цих пам'яток не так уже багато, бо автор "Каменярів" і "Бориславських оповідань" жив у дуже скрутних умовах і сам, як людина незвичайно скромна, задовольнявся тим, що виборов собі важкою працею.  

Поети Західної України часто співали свої легкодушні і плаксиві пісні в унісон своїм нерозумним політичним діячам. А ті "діячі", всі ми добре знаємо, завжди тягнули за Варшавою, з шкіри лізли, щоб вислужитись перед польською шляхтою, повзали перед нею навколішки. Серед українських поетів були справжні носії зоологічного українського націоналізму, прикритого жовто-блакитною проституйованою ганчіркою. І сталось так, що польський уряд, польські пани, які навіть не визнавали слова "українець", брали під своє крило деяких, з дозволу сказати, українських поетів.

Від хвилини, як ріка Збруч розділила західно-українські землі від їх матірного пня, що буйно розрісся новою соціалістичною культурою, західно-українські письменники опинились розгублені у так званій ними "Галичині'', наче останки знеможених війною відділів розбитих січових стрільців.