ВПоважаний Пане!
Ви не перші маєте таку похвальну думку: взятись за переклад якоїсь нашої повісти на чужинну мову. З Вашого листа не розумію, який переклад хотіли б Ви підготовити ранішe — французький чи анґлійський і якого співробітника Ви собі придбали.
Вибір повісти залежить у великій мірі від того, для кого він призначений. Анґлія та Франція — два протилежні світи, із зовсім іншим смаком та ріжними обставинами книжкового ринку. В Анґлії, де вже від довгих років перекладають російських повістярів, може лекше було б знайти видавця на нашу повість. Чи могли б мати успіх наші старші побутові письменники, що змальовують селянські траґедії? — сказати важко. Для анґлійців і французів цікаві тільки такі повісти з сільського життя, де відкриті нові сторінки людської психольоґії; соціяльні тенденції для них часто незрозумілі, бо для цього читач мусить добре знати історію даного народу.
Для анальоґії можемо спитати себе: чи наша публика читала б типово анґлійські давні повісти? Ані Текерей, яні Фільдінґ, ані Смоллєт, ані Стерн, ані навіть Дікенс не поширені в нас як лєктура, дарма що неодне таке велике прізвище ми шануємо.
Найбільший успіх мають завжди перекладні твори, що вносять якийсь новий тон у літературну атмосферу чужини. З цього становища західньо-европейська публика скоріше може зацікавитися пересічною повістю якогось нашого совітського автора, що змальовує обставини нового комуністичного побуту, ніж доброю психольоґічною студією Коцюбинського або нарисами Стефаника. Всі ті безладні вістки, які надибує чужинець щодня у своїй пресі, він радо доповнює собі картинами перекладної повісти, без огляду на те, чи вони вірні. "Екзотика" теми рішає тут про зацікавлення книжкою таксамо, як і мотиви політичні — потреба довідатись дещо про таємне царство комунізму. Інша справа, що на підставі одної, двох перечитаних повістей з мало знаної йому літератури читач робить поквапні висновки про її духа: силоміць проведена тенденція у наших совітських авторів може дати підставу чужинцям до невеселих висновків про нашу літературу.
З Ваших слів виходило б, що Ви самі хочете взятися за переклади. Навіть тоді, як Ви володієте французькою та анґлійською мовою куди краще, ніж рідною, важко повірити в те, щоб Ви могли в цих мовах дати переклад на рівні сучасних літературних вимог, які ставлять до перекладачів у Франції та Анґлії. Володіти якоюсь мовою зовсім свобідно і писати без помилок листи чи навіть статті (це вже дуже важко!) це зовсім не те, що могти перекладати літературний твір. Перекладач мусить бути подекуди співтворцем і володіти такими нюансами мови та стилю, що в цій ролі важко уявити собі нашого земляка. Від вірного тексту без граматичних помилок до перекладу придатного до друку — шлях такий далекий, як від шкільної вправи та механічної копії до літературного твору і до живого ориґіналу.
Неодин вивчивши чужу мову піддається омані, що може нею володіти в письмі, як рідною тільки тому, що рідною може володіти як-небудь.
Щоб перевірити своє знання чужої мови, не треба перекладати чужої книжки, а досить дві-три сторінки з неї і треба свій переклад передати професійному чужому письменникові. У нас авторитетами від чужих мов бувають часто будьякі чужинці, що попросту говорять змалку рідною мовою, як і ми своєю: із сотнями помилок, що зовсім не журяться граматичними правилами та не знають нічого про вимоги стилю. Чи можете уявити собі, як виглядав би наш переклад нпр. нотаріяльного акту з чужої мови на рідну, коли ми не знаємо, що таке "гіпотечний виказ" або "катастральна громада"?
Для перекладу з нашої літератури вибере собі найкращий твір сам чужинець. Тільки він, знаючи смак своєї публики та вимоги критики, зможе оцінити, що "цікаве" та "ориґінальне". Великі видавництва мають своїх критиків, що знають смак публики та вимоги книжкового ринку. Без звязків із більшим відомим видавництвом приватними засобами не можна зробити нічого корисного. Такі переклади на анґлійську мову, які роблять деякі наші земляки в Америці по власних видавництвах, ледви чи можуть причинитися до того, щоб чужинці повірили у високий розвиток нашої літератури. Може така праця потрібна тільки для літературно неосвічених земляків, які вже забули рідну мову — тоді Вам теж кращу раду дадуть ті американські діячі, які знають місцеві обставини.
[Діло]
27.08.1939