У Львові дня 18 н. ст. липня 1892.   Для нас Русинів припадає сего року 30-лїтний ювілей постанови цїсарскої з дня 23 марта 1862 р., котрою — в часах, коли ще університет львівскій був нїмецким — монарх признав нам право посїдати на тім-же університетї чотири катедри на видїлї правничім. Постанова тая мала на цїли дати рускій молодежи можність образувати себе в матернім язицї на практичних урядників на Руси.  

Відчит Антона Г—ого.   Всї ми годимось на те, що поправа биту економічного народу нашого — то найперше услівє поступу і розвою єго. Розвернім котру небудь карту исторії котрого-небудь народу, а вичитаємо там ясно звязь розцвіту і поступу культурного з розвоєм биту народу та пояснимо собі причини, за-для котрих зникали величезні ґрупи народів з лиця землі лиш економічними процесами. Впрочім не глядаймо илюстрації того зелїзного закона рішаючого о "бути або не бути" якомусь народови аж в исторії. Процес той відбуває ся серед нас і перед нашими очима.

  В комісії валютовій на засїданю з 9 н. ст. червня при дебатї ґенеральній забрав голос пос. Телишевскій і висказав свій погляд на квестію валютову. Промову пос. Телишевского подаємо після записок дослівно.   "Заки перейду до властивого темату — говорив пос. Телишевскій — мушу заявити, що буду говорити в моїм имени, а не в имени моїх товаришів клюбових, тож і все, що я тут скажу, буде обовязувати лиш мене а не моїх політичних товаришів.  

  Основателї нового товариства жіночого "Клюб Русинок у Львові" уложили вже і видали [лігоґрафований] статут, з котрого подаємо важнїйші постанови:   §.2. Цїлію "Клюбу Русинок" єсть: утворити огнище житя интелєктуального, оживити духовий рух Русинок, скріпити і піднести у них народного духа а розбудити між ними товариске житє.   §.3. До осягненя сеї цїли служать:   а) утримуванє в відповіднім льокали дневників і періодичних письм, удержуванє бібліотеки і випозичальні книжок;  

  У Львові дня 9 н. ст. червня 1892.   Межи точками проґрами, за котрою під нинїшний час має пійти вся галицка Русь находимо два коротенькі слова: солідарність і карність.   В проґрамі сказано: "Відзиваємось до всїх добромислячих Русинів в краю, щоби заховували безвзглядну солідарність, як також карність в справах народних".  

  виголошена в палатї посольскій ради державної при нарадах над справою опусту податку по нещастях елєментарних.   Не повинно се нїкого дивувати, що я при першім читаню сего внесеня мушу забирати голос. Ми заступники руского народу єсьмо без виїмки заступниками стану селяньского і маломіщаньского, господарів ґрунтових, а их положенє єсть в теперішних обставинах дїйстно дуже сумне і потребує конче поправи.  

  Дня 24 и. ст. марта с. р. — як се ми свого часу доносили — зібрались була у Львові на нараду мужі довірія політичного товариства "Народна Рада". Мужів довірія зїхалось було з усїх сторін краю поважне число. Були між ними поважні представителї интеліґенції духової і світскої, а також представителї міщаньства і селяньства. В нарадах взяли участь і народні посли до сойму і до ради державної.  

Нам здає ся, що ремісла і промисл в нашім краю підносять ся; може оно й так, може они й двигають ся на перед, може й поступають, але в робітнях та варстатах наших ремісників та промисловцїв того поступу не видко. Хто має таку нагоду о тім пересвідчити ся як инспектор промисловий п. Навратіль, той видить наглядно, що "не все то золото, що світить ся." А треба признати, що п. Навратіль безсторонно і обєктивно а при тім не без певної щирости осуджує наші відносини ремісничі і промислові. Ось послухаймо, що він каже в своїм справозданю о наших робітнях і варстатах:  

  У Львові, дня 25 н. ст. мая 1892.   Ми провірили в першій статьї, що нарід наш дав колись силу тром державам і що сам він єсть елементом живим, рухливим, з широкими спосібностями і дасть ся вести до добра і культури.  

В суботу предложено в австрійскім і угорскім парляментї проєкти законів що-до реґуляції валюти. В австрійскій палатї панів мотивував крім того міністер скарбу д-р Штайнбах широким експозе предложений проєкт.