Тільки в Галичині у максимально стислий термін можна стати вегетаріанцем, позбутися «мобільної» залежності й зненавидіти владу, ще сидячи за шкільною партою.   Щодо головної політичної події тижня — призначення на посаду голови Львівської ОДА Олега Сала — все, що хотів, сказав раніше, тож нині правитиму про події іншого ґатунку.  

Сьогодні Україна видобуває близько 3 млн. тон нафти з 15 запотребованих. З того в Галичині — тепер лише менше одного мільйона. Але були часи, коли ми за кількістю видобутого шміру посідали третє місце у світі після США та Росії. Це було тоді, коли свердловини ще не називали комуністичними «піонерами» чи банально нумерували, а давали їм жіночі імена...

Інформаційні повідомлення від офіційних установ багато хто вважає марудним нудним читвом. Але якщо відкинути упередженість, то й від цього набору букв можна отримати майже задоволення.   Беремо два прес-релізи з сонячної Івано-Франківщини. Перший — від місцевої прес-служби облдержадміністрації. «За підсумками конкурсу "Населений пункт найкращого благоустрою і підтримки громадського порядку" у 2012 році міста і села Івано-Франківської області зайняли призові місця.  

200 мільйонів тонн сміття. Ви уявляєте, скільки це? Якщо повантажити все на вагони і виставити в ряд, то мало бракуватиме до довжини екватора. А саме стільки сміття зараз накопичилося лише на Львівщині. Сусіди івано-франківці відстають, але не набагато. А Тернопільщина взагалі потрапила у п'ятірку лідерів за кількістю продукованого непотребу. То що з тим робити: палити, закопувати, переробляти?     Треба міняти систему  

Дивні речі стаються в столиці Галичини. Наприклад, приїжджає до Львова поважний народний депутат Геннадій Москаль і «прозріває». Поважним Геннадій Геннадійович став завдяки своїм перманентним викриттям відсутності у чиновників на високих посадах дипломів про вищу освіту (останніми під роздачу потрапляли соціальний міністр Наталя Королевська і головний шукач інвестицій Владислав Каськів), а у Львові потрапив у халепу, бо віддає перевагу пластику, а не паперовим грошам.  

21 жовтня минуло 150 років від дня народження одного з перших представників географічної науки в Галичині, відомого на початку ХХ століття громадського та господарського діяча Григорія Величка.

  Їхня Європа, знайомство, не починається – як мало би – в школі. Наприклад, урок географії, де дітям показують глобус: Європа, Америка, Азія. Чи історія, де є війни, походи, культура Відродження або навіть щось про політику і економіку – на загальнодоступному рівні. Ні, їхня Європа починається змалечку, з перших днів існування, коли нема молока і не купується суміш, а береться та, імпортна і дорога, що з Австрії передали, дарунок колишньої тещі.  

95 років тому у жовтні-листопаді 1918 р. у Галичині розпочався процес творення незалежної держави, яка потім стала називатися Західно-Українською Народною Республікою.   Цей процес розтягнувся на кілька етапів:   18 жовтня створена в Народному домі у Львові конституанта – Українська Національна Рада (УНРада) – проголосила Українську державу на всій українській етнічній території Галичини, Буковини та Закарпаття.  

Повстанські криївкі, які нині модно облаштовувати під ресторани, книгарні чи музеї, у часи збройного протистояння УПА з окупантами були добрими схованками для вояків, а не оборонними об’єктами. Обороноздатність різних видів криївок була доволі обмеженою, і при виявленні ворогом їх мешканці були приречені на ґарантовану загибель. Розуміючи слабку сторону своїх «схронів», повстанці часто мінували свої «помешкання», щоб у випадку, якщо не вдасться пробитися через основний чи запасний виходи, знищити себе.  

Тепер виникає логічне питання: «А для чого нам влада?»   В Калуші мерія пішла у відпустку за власний рахунок. Пояснили свою дію тим, що грошей їм не платять, а працювати в такому разі не варто. Губернатор Івано-Франківської області  Михайло Вишиванюк моментально зреагував, і каже, що то пі-ар. На його думку, бунтарі кошти з Держказначейства вже використали, а тепер роблять, що хочуть..