У День захисника України, 14 жовтня, вперше зіграно твір, присвячений оперному співаку і воїну, героєві Небесної Сотні Василеві Сліпаку та всім захисникам України. Митці працювали над її створенням упродовж року. Автори проєкту планують презентувати оперу на найпрестижніших сценах світу, зокрема у Парижі, де жив і виступав Василь Сліпак.

Пісенний ескіз опери «Ukraine – Terra Incognita» презентували сьогодні, в День Незалежності.

Архаїчний спів і академічний оркестровий супровід, минуле та сучасність, любов, воля, боротьба. У цій опері є все. Важко дати жанрове визначення, без зміщення акценту на один з векторів композиції. Це українська опера для нас і про нас. Для минулих, теперішніх і майбутніх.

«Ukraine – Terra Incognita» – абсолютно новий підхід до фольклору. До опери увійшли якраз ті пісні, що осідали в мені і я зрозуміла, що вони хочуть  якогось монументального вислову.

«Україна Terra Incognita»  переосмислює відомі жанри та місце української музики в них. Митці проєкту не «вкладають» українську пісню у створений кілька століть тому формат опери, а створюють свій – неповторний та унікальний.

Актори починають свою мандрівку сценою з дослідження простору навколо них — з дослідження землі. Ногами, руками, звуками, доторками. Що їх оточує? Як звучить цей простір? Хто є поруч? Як звучить кожен актор?

Ці інсценізації етноспрямовані й використовують давні пісні, орнаментику, обрядовість – патерни, котрі працюють на самоідентифікацію нас як українців. У сумарному посилі ця продукція має шанс залишити український слід в історії культури.

Опера «Ukraine – Terra Incognita» – можливість вивести перформера, який наділений народним вокалом, на велику сцену, щоб питома українська народна пісня із свого першоджерела звучала у виконанні цілого покоління освічених професійних виконавців.

Христина Лукащук в публічному просторі Львова з’явилась раптово шість років тому, коли відкрила галерею «Коралі». Наважилась зробити це по-за старим містом, хоч як їй всі доводили, що це комерційне самовбивство, ходити не будуть. Ходили. Тож звістку, що Христина закриває галерею, арт-Львів обговорював з сумом – всім було шкода потенціалу цього стильного простору і його креативної господині. Але вже за рік Христина з’явилась в іншій якості – автора оригінальних книжкових проектів. Про ці та інші її творчі перевтілення я вирішила поговорити з нею особисто.  

  «Уже восьма нуль один, а половина зали ще порожня», – говорить пані старшого віку до своєї супутниці. «І коли люди наберуться пунктуальності?» – дивується інша жінка з протилежного боку. Минає ще хвилин з двадцять, і в залі гасне світло. Западає тиша. Глядачі, нашорошивши вуха, сидять у передчутті. І от на сцені з’являються Вони, – п’ятеро героїв, у кожному з яких присутня частинка поета, Богдана-Ігоря Антонича.