Колись цей дзвінко-барвистий, «усміхнений» світ народної ікони зустрічав «своїх» і гостей майже в кожній українській хаті. Мальовані сільським майстром поміж клопотами з господаркою, худобою, полем\лісом, ці життєрадісно рум’яні Бог-отці, Ісуси, Богородиці, Миколаї, Юрії, Варвари не осуджували, а, скорше, співчували і підбадьорювали, що все так не буде... Бо хто краще за них мав розуміти, як непросто живеться простому селянинові поміж законами небесними і земними.