Вибори до Бундестаґу відбулися, голоси підраховано і навіть крісла в сесійній залі розподілено. Проте боротьба за уряд лише починається. Блискуча перемога християнських демократів на чолі з Анґелою Меркель не забезпечила їм автоматичного доступу до керма країни. Не є неможливий (хоча й малоймовірний) варіант переходу спілки ХДС/ХСС в опозицію.
Учора ввечері штабісти, як, зрештою, і всі прихильники християнських демократів у Німеччині, святкували перемогу. Ще б пак, такого результату двопартійна спілка не набирала останні 20 років. Результати екзит-полів пророкували хадекам 302 місця в 600-місному парламенті. На цьому тлі не такою ж вже й страшною проблемою для них виглядало те, що їхні постійні союзники, ліберали з Вільної демократичної партії, зазнали гіркої поразки — не зуміли подолати 5-відсоткового виборчого бар'єру, набравши лише 4,8 % голосів. Байдуже, хай мінімальну, але все ж більшість можна було забезпечити лише багнетами християнських демократів…
Можна було б, якби не один специфічний нюанс суто німецької виборчої системи. Остаточний офіційний підрахунок, оприлюднений о 00.00 у понеділок, засвідчив, що ХДС/ХСС набрала 41,7 %, що відповідає 311 місцям у Бундестазі. Але сукупна кількість місць у сесійній залі… зросла до 630.
Тут треба зробити невеличкий лікнеп щодо німецького виборчого законодавства, про який, зрештою, здогадується далеко не кожен німець. А йому це й не потрібно, бо він точно знає: вибори пройдуть чесно й справедливо, якщо хтось спробує маніпулювати результатами, то НЕМИНУЧЕ потрапить за ґрати, причому надовго. Тому-то жодному німцеві не спало на думку вирушати на площу перед Бундестаґом, аби вимагати справедливості.
Але все ж — повернімося до законодавчих нюансів. Депутатів Бундестаґу, як відомо, вибирають за змішаною системою. Кожен виборець володіє двома голосами, перший голос він відає за кандидата на своєму окрузі, другий — за партію. Щось подібне відбувалося на останніх виборах в Україні. Але є суттєва різниця: якщо якась партія не долає виборчого бар'єру, але її кандидати виграли принаймні на трьох округах, то до парламенту потрапляє ціла партія зі своїми відсотками. Тобто ці три кандидати-переможці знищують виборчий бар'єр для своєї партії.
Другий нюанс ще цікавіший, він дозволяє здобути додаткові мандати. Вони надаються партії як приз у тих землях, де її результат за першими голосами (одномандатниками) перевищив результат за другими голосами (за партійними списками). Це впроваджено як ще один інструмент посилення впливу федеральних земель на центральну владу.
Так от, завдяки таким нюансам кількість місць у Бундестазі може змінюватися. Цього разу додаткових мандатів видано аж 30 штук.
Погляньмо на весь розподіл місць у парламенті. Спілка, як ми вже згадували, забезпечила собі 311 мандатів, соціал-демократи — 192, Ліва партія — 64, Партія зелених — 63.
Три останні партії теоретично можуть собі сформувати коаліцію більшості й сформувати уряд. Але практично для такого кроку є маса перешкод, про які Zbruč вже не раз писав. Головним стримувальним чинником для «червоно-зелено-червоної» коаліції є небажання німецького народу мати такий уряд .
Окрім того, з огляду на ті ж таки політичні преференції німців, вони аж ніяк не хотіли б, аби змінився господар канцлерського крісла. Рейтинґ Анґели Меркель — як політика, як державника, як лідера країни — б'є всі рекорди, залишаючи своїх конкурентів далеко позаду.
У ситуації, що склалася по виборах, найбажанішою для громадян Німеччини була б так звана велика коаліція. За подібних обставин її було сформовано 2005 року, тоді пані Меркель очолила уряд хадеків і соціал-демократів.
Отже, такий сценарій розвитку подій експерти вважають найімовірнішим. Хоч і не відкидають можливості, що хадеки запросять собі у спілку «зелених». Буде тяжко, але державні інтереси мали б переважити вузькопартійні амбіції. Теоретично може бути й варіант ХДС/ХСС + Ліва партія, але практично ужитися їм буде майже неможливо.
23.09.2013