Старий клан видавців Washington Post капітулював перед тиском викликів сучасного світу. І родина Ґрехемів не соромиться заявити про це привселюдно. Вони визнають, що не мають жодних ідей щодо того, як можна було б подолати кризу, в яку потрапило видання.
Таке визнання заслуговує на повагу. Тож не залишалося нічого іншого, як продати одне з найавторитетніших у світі видань, леґенду медіального світу за 250 мільйонів доларів одному з піонерів світового Інтернету — власнику Amazon. І це, врешті-решт, можна назвати діями логічними й послідовними.
Криза в газеті відчувалася давно. Її можна було зауважити хоч би за тим фактом, що вже кілька років люди, які бажають знати про вашинґтонську політику більше, ніж може запропонувати програма теленовин, шукають інсайдерську інформацію вже не у Washington Post, а, скажімо, на веб-сайті POLITICO. Стало зрозумілим, що часи, коли газета провокувала скандали на кшталт Watergate у 1970-х роках, остаточно минули.
У США споконвіку існували дві головні газети країни, з протистояння яких американці відстежували напругу виборчої боротьби, — Washington Post і New York Times. Але на президентських виборах 2008 року цієї напруги між двома велетнями вже не відчувалося.
Згадати хоч би епічну битву за президентську номінацію в Демократичній партії між Гілларі Клінтон і Бараком Обамою, висвітлювану на телеканалі Fox News. А ще — на незалежному новинному сайті Drudge Report, який подавав інформацію в режимі реального часу аж до фінального ґонґу й оголошення остаточного переможця.
Washington Post повідомив про це набагато пізніше у паперово-газетному варіанті. Це остаточно дало зрозуміти, що в медійній конкуренції папір зазнав ще драматичнішої поразки від онлайну, ніж Гілларі Клінтон від Обами. Все решта було лише питанням часу.
Королі Інтернету купують нині такі культові бренди передовсім як символи своєї перемоги у цьому житті. Сто років тому, за часів індустріальної революції, королі нафти й залізниці викуповували (або зводили самі) середньовічні замки, аби продемонструвати суспільству, хто тепер керує світом. Новий власник газети — засновник онлайн-магазину Amazon Джефф Безос — написав у редакційній колонці Washington Post: «Тепер ми маємо з'ясувати, чого, власне, бажають читачі, і працювати, виходячи з цього».
Цим коротким висловом він дав зрозуміти, що, використавши реальну рушійну силу індустріальної революції, треба рухатися далі. Люди 100 років тому зненацька зажадали стати клієнтами, а не рабами й не утриманцями. Сьогодні клієнти хочуть стати партнерами, вони прагнуть суверенітету і самовизначення. Джефф Безос з Amazon продемонстрував їм шлях до омріяного: його товари транспортуються цілодобово, до будь-якого пункту країни, світу.
Він справді стер відмінності між містом і глухим селом. Доступ до полиць його «супермаркетів» однаковий що на П'ятій авеню, що в алабамському Демонополісі. Створивши таку систему, він збив собі понад 28 мільярдів доларів капіталу, посівши 15-у сходинку в списку супербагатих людей Землі. І треба зауважити, що придбав він газету як одоноосібний власник, а не для цілої фірми. Тож тепер Безос має намір вивчити структуру новинного бізнесу, який, зрештою, походить з того-таки XIX століття. А вивчивши, реалізувати його для примноження свого багатства.
06.08.2013