Галина Канарська

2017 рік завершився ювілеєм (80!) Алли Григорівни Бабенко – народної артистки України. Її особистий ювілей співпав з професійним – в театрі ім. Марії Заньковецької Алла Бабенко працює режисером з 1977 року – якраз 40 років. Тож мріялося принаймні про маленьку ретроспективу вистав на Камерній сцені театру, де в останні роки зосереджені режисерські пошуки Бабенко. Але на уродини, 26 грудня, ніяких урочистостей в театрі не спостерігалось.    
31.01.18 | Львів |
Холодно, агресивно, сумно… Так настроєво Львів входить у свої постсвяткові будні. Поспішаємо… хто куди, не зауважуємо нікого, я також спізнююсь і, щоб не зав’язнути у роздратуваннях, бурмочу собі під ніс: «поглянути у твої очі…», бо поспішаю на зустріч з «Оркестром почувань» у Дзеркальну залу Львівської Опери.  
30.01.18 | Львів |
Цієї зими Львів святкує Різдво не лише гастрономічно – пампухами та глінтвейнами, але й багатьма яскравими мистецькими акціями. І диву даєшся, коли опиняєшся в черзі (!) до каси Львівської філармонії, щоб придбати квиток на концерт.  
20.01.18 | Львів |
Здавалося, це мала бути просто презентація спогадів, одна з багаточисельних акцій до 100-річчя театру імені Марії Заньковецької, а виявилося – дивовижна зустріч з Театром! Ніякi пафосні заходи не можуть замінити щирості цієї осяяної колядою зустрічі. Отже, 13 січня  2018 року – переповнений зал Камерної сцени театру імені Марії Заньковецької. Усіх зібрав – покликав  на презентацію своїх спогадів народний артист України  Борис Мірус.
16.01.18 | Львів |
Здавалося, це мала бути просто презентація спогадів, одна з багаточисельних акцій до 100-річчя театру імені Марії Заньковецької, а виявилося – дивовижна зустріч з Театром! Ніякi пафосні заходи не можуть замінити щирості цієї осяяної колядою зустрічі. Отже, 13 січня  2018 року – переповнений зал Камерної сцени театру імені Марії Заньковецької. Усіх зібрав – покликав  на презентацію своїх спогадів народний артист України  Борис Мірус.
16.01.18 | Львів |
У передчутті Різдва завжди потрапляєш у полон спогадів. Переважно оглядаєшся на рік минулий, намагаєшся пригадати-проаналізувати радісні та сумні події. А інколи спогади понесуть тебе далеко назад і будуть світлими, і радітимеш, що є що пригадати. Ці спогади прийшли до мене від несподіваної зустрічі з  колишнім львів’янином, поетом, драматургом, головою Львівського інституту у Варшаві Янушем Васильковським. Ми сидимо у затишній каварні неподалік пасажу Міколяша і я вслухаюсь у неквапливу розповідь про Львів, яким його пам’ятає він, про Львів, який реально зникає на наших очах.
31.12.17 | Львів |
У передчутті Різдва завжди потрапляєш у полон спогадів. Переважно оглядаєшся на рік минулий, намагаєшся пригадати-проаналізувати радісні та сумні події. А інколи спогади понесуть тебе далеко назад і будуть світлими, і радітимеш, що є що пригадати. Ці спогади прийшли до мене від несподіваної зустрічі з  колишнім львів’янином, поетом, драматургом, головою Львівського інституту у Варшаві Янушем Васильковським. Ми сидимо у затишній каварні неподалік пасажу Міколяша і я вслухаюсь у неквапливу розповідь про Львів, яким його пам’ятає він, про Львів, який реально зникає на наших очах.
31.12.17 | Львів |
Коли в тебе за плечами п’ять годин стояння на пішому переході кордону під дощем і снігом, а потім – Шегині, в яких темно, як у мурина в носі, то ніяких див ти не чекаєш. По інерції йдеш в театр на допрем’єрний показ, і навіть самій собі не признаєшся, що сподіваєшся на коротку виставу. Адже п’єса –сучасна, англійська, а англійці не люблять довгих вистав, тож можна буде витримати. І раптом – забуваєш про час!    
28.12.17 | Львів |
Цвіт папороті – одна зі складових вимріяного, оспіваного, легендарного українського міфотворення. Хтось його шукає в ніч на Івана Купала, а хтось дає життя неповторним звукам, де ніжність поєднується з відчаєм, а віра перемагає безнадію. Саме така музика була народжена-написана Євгеном Станковичем у далекому 1977 році, жанрово окреслена як фольк-опера. Доля цього твору трагічна, бо щойно через сорок років відбулася прем’єра вистави «Коли цвіте папороть» на сцені Львівського національного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької.  
20.12.17 | Львів |
Львівські театральні новини спонукають говорити про активний наступ жіночої режисури в нашому місті. Два конкурси на посади головного режисера – у Львівському академічному драматичному театрі імені Лесі Українки та Першому українському театрі для дітей та юнацтва – виграли молоді режисерки Олена Апчел та Роза Саркісян. Для львівського глядача вони ще наразі terra incognita. Натомість Ірина Волицька – знане ім’я і в театральних колах і, в науковому світі.
04.12.17 | Львів |