Ці враження чомусь не відпускають вже майже два місяці. Вони не є світлими, щоб із задоволенням в них «ніжитись». Вони радше зіткані з болю, який не відпускає ні на мить. Хоч обгортка цього болю має легку обнадійливу назву «Прекрасні, прекрасні, прекрасні часи».    

Сергію завжди було замало суто руху, йому цікаво творити у різних жанрах, працювати з найнесподіванішими людьми.

Сергію завжди було замало суто руху, йому цікаво творити у різних жанрах, працювати з найнесподіванішими людьми.

Три дні лялькового фестивалю – це буквально випробування: кожного дня по сім вистав у різних театрах Львова, а часу для добирання обмаль.

Василь Вовкун репрезентував прем’єру зі сподіванням, що на глядача очікує незабутнє враження, бо «в кожному з нас живе Дон Жуан».

Літо завжди манить мандрівками. Хтось вибирається на море, хтось у далекі країни, а хтось влаштовує собі театральні мандрівки, намагаючись вмістити в них близькі та далекі світи.

Ескізи вона малює завжди і не зберігає їх, цих маленьких пташок натхнення. Навіщо? Завтра вже буде докладний ескіз, завтра будуть нові ідеї...

За ці останні роки нею зіграно злочинно мало ролей, але це не заважає їй залишатися акторкою-символом свого часу, чи символом справжнього Львова

 «Ти йдеш на Джалапіту? Я йду!» – безконечні заклики у фейсбуку. Джалапіта – де ставити наголос у цьому слові? Хто це чи що це? Де живе? «Джалапіта» - найрозрекламованіша подія на День Львова. На неї приваблювали найможливішими і найнеможливішими способами. Навіть обіцяли презентацію з філіжанкою кави – ще одна атракція в день міста. Трамваї не їздили, вулиці заповнені людьми, які давно забули про правила руху, найвідчайдушніші таки добігли, чи доволочилися до Першого, бо саме тут зустріч з Джалапітою.

60 років Польського театру Львові   24 квітня в Театрі імені Марії Заньковецької львів’яни та гості з інших міст України, а також з Польщі, Литви, Австрії, Чехії відсвяткували 60-ліття  Польського народного театру у Львові. Вже давно варто написати ґрунтовну монографію, присвячену творчості цього унікального театрального колективу, який пройшов свою Голгофу, але не зламався і не припинив свого існування.