Юрій Винничук

Коли бачу цю дику армію «визволителів», зодягнених як бомжі, то згадую про тих самих «визволителів», які прийшли в Галичину 1939-го
16.03.22 | | Дискурси
Те, що у мирний час для тебе було таким буденним, тепер сприймається інакше. Торкаєшся рукою дерев, наче давніх знайомих. Вони не відчувають жодної тривоги. Переймаю від них спокій.
09.03.22 | | Дискурси
Україна для московитів – кістка в горлі, яка заважає дивитися на свою історію з певною гордістю. Історія Московії без України недороблена.
23.02.22 | | Дискурси
Українізація журналів – дуже добре діло, але сильно запізніле. Культура читання друкованої преси знизилася в усьому світі, а наклади впали
16.02.22 | | Дискурси
Телевізор у часи мого дитинства був цімесом. Невеликий, чорно-білий. З кольоровою плівкою – і демонстрував він таке ж окозамилювання
09.02.22 | | Дискурси
Дідівщина нікуди у «строковій службі» не ділася. З нею не борються, бо вона для командирів вигідна – «діди» замість них підтримують порядок
02.02.22 | | Дискурси
Старі львів'яни винесли зі свого дитинства запах і смак виробів славних цукерників, які випікали розкішні торти, пляцки, перекладенці, медівники, прецлі, струцлі, бабки etc.
26.01.22 | | Дискурси
«І на сьвєта і на будень мамалиґу фриґав буду», але не тільки. І пили ми в Галичині не лише квас. Чого всім і бажаю
19.01.22 | | Дискурси
Двічі на рік – на зимові і великодні свята – печуть в Галичині пампухи, і мрія кожної дитини була – дочекатися нарешті тих пампухів і хрустів.
12.01.22 | | Дискурси
Схиливши голови додолу Під перестук важких хвилин,  Забувши все, згубивши волю,  Бредуть поярмлені воли  
05.01.22 | | Дискурси